Спогади начальника штабу гетьмана Павла Скоропадського Б. Стеллецького як історичне джерело: спроба сучасної верифікації
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2025.04.182Ключові слова:
Б. Стеллецький, соціалісти-революціонери, Тимчасовий уряд, П. Скоропадський, С. Петлюра, М. Грушевський, В. Винниченко.Анотація
Мета — аналіз тексту спогадів генерала Б. Стеллецького для визначення вірогідності наведених фактичних матеріалів, оцінок історичних подій і постатей.
Методологічну основу становлять принципи історизму, неупередженості. Застосовуються методи логічного, текстологічного, порівняльного аналізу, а також проблемно-хронологічний, персоніфікаційний.
Наукова новизна визначається першою в українському джерелознавстві спробою верифікації мемуарів одного з найвищих посадовців гетьманської адміністрації. Висвітлюється бачення мемуаристом історичної долі українців, відносин їх із росіянами, подій на українських землях після краху Російської імперії, оцінки провідних діячів революційної доби.
Висновки. Автор спогадів, виходячи з власних монархічних переконань, доводив іманентну бездержавність «хохлів», закономірність панування над ними «москалів», уникав термінів «Україна», «Центральна Рада», «УНР», «українці», спрощував їхню боротьбу за власну державність, досить суб’єктивно й суперечливо подавав політичні портрети лідерів Української революції, вважаючи, що вони ввійдуть в історію Росії «сепаратистами», «руйнівниками держави». Використання спогадів Б.С. Стеллецького як історичного джерела вимагає вдумливого підходу й неодмінної верифікації наведених фактів та оціночних суджень.
Посилання
Kalakura, Ya. (1996). Ukrainske istorychne dzhereloznavstvo: tradytsii i suchasnist. Konstanty. 2 (5): 31-34. [in Ukrainian].
Makarchuk, S. (1999). Pysemni dzherela z istorii Ukrainy. Lviv. [in Ukrainian].
Pavlenko, S. (2001). Do pytannia pro periodyzatsiiu istoriohrafii ukrainskoho dzhereloznavstva. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu im. T. Shevchenka: Istoriia. 54: 17-18. [in Ukrainian].
Kalakura, Ya. S. (Eds.). (2002). Istorychne dzhereloznavstvo: Pidruchnyk. Kyiv: Lybid. [in Ukrainian].
Vynnychenko, V. (1920). Vidrodzhennia natsii. Kyiv; Vienna. I-III. [in Ukrainian].
Halahan, M. (2005). Z moikh spomyniv… 1880-ti — 1920-ti. Kyiv. [in Ukrainian].
Bilokin, S. (Ed.). (1989). Hrushevskyi M. Spomyny. Kyiv. № 8-11. [in Ukrainian].
Doroshenko, D. (2007). Moi spomyny pro nedavnie mynule (1914-1920 rr.). Kyiv. [in Ukrainian].
Mazepa, І. (1992). Tvorena derzhava (Borotba 1919 r.). Spohady. Zbirnyk pamiati Symona Petliury (1879-1926). Kyiv. 16-75. [in Ukrainian].
Kapustianskyi, M. (2004). Pokhid ukrainskykh armii na Kyiv — Odesu v 1919 r. Kyiv. [in Ukrainian].
Makhno, N. (1991). Vospominaniya, materialy i dokumenty. Kiev. [in Russian].
Omelianovych-Pavlenko, M. (2007). Spohady komandarma (1917-1920). Kyiv. [in Ukrainian].
Petriv, V. (2002). Viiskovo-istorychni pratsi. Spomyny. Kyiv. [in Ukrainian].
Tiutiunnyk, Yu. (2011). Vid “Dviiky” do HPU: Dokumenty i materialy. Kyiv. [in Ukrainian].
Yelovskykh, U. (2006). Zahalnoteoretychni pytannia vyvchennia memuariv yak istorychnoho dzherela: istoriohrafiia problemy. Spetsialni istorychni dystsypliny: pytannia teorii ta metodyky. 13: 152-161. [in Ukrainian].
Liubovets, N. (2010). Vyvchennia memuariv yak istorychnoho i biohrafichnoho dzherela: do istoriohrafii problemy. Ukrainska biohrafistyka. 7: 66-104. [in Ukrainian].
Melnychenko, V. (2017). Podii Ukrainskoi revoliutsii 1917-1921 rr. na Cherkashchyni v memuarakh derzhavnykh i viiskovykh diiachiv. Visnyk Cherkaskoho universytetu. Seriia: Istorychni nauky. 1: 31-39. [in Ukrainian].
Parkhomenko, V. (2014). Memuarni svidchennia pro podii 1917-1921 rr. v radianskii Ukraini: do zahalnoi kharakterystyky. Naukovyi visnyk MNU im. V.O. Sukhomlynskoho. Seriia: Istorychni nauky. 3.37 (105): 148-153. [in Ukrainian].
Pyrih, R. Ya. (2009). Memuary suchasnykiv yak dzherelo z istorii Ukrainskoi revoliutsii 1917-1921 rr. Problemy vyvchennia istorii Ukrainskoi revoliutsii 1917–1921 rr. 4: 31-58. [in Ukrainian].
Sychevskyi, A. (2023). Memuary yak eho-dokumenty: vektory avtobiohrafichnoi naratsii, zasady vykorystannia ta interpretatsiia. Intermarum: istoriia, polityka, kultura. 13: 243-264. [in Ukrainian].
Auerbakh, V. (1924). V Ukraine: Revolyutsionnoe obshchestvo po lichnym vospominaniyam. Arkhiv russkoj revolyutsii. 16: 49-99. [in Russian].
Mogilyanskiy, N. (1923). Tragediya Ukrainy (Iz perezhitogo v Kieve v 1918 g.). Arkhiv russkoj revolyutsii. 11: 74-105. [in Russian].
Chubinskij, M. (1924). Na Donu (Iz vospominanij ober-prokurora). Donskaya letopis. 3. [in Russian].
Babka, L., Koprshivova, A. & Petrusheva, L. (Comps.). (2011). Russkij zagranichnyj istoricheskij arkhiv v Prage — dokumentatsiya. Praha. [in Russian].
Ivantsova, O. K. (Ed., comp.). (2014). Getman P.P. Skoropadskii. Ukraina na perelome. 1918 god.: Sb. dok. Moscow. [in Russian].
Іljіn, A., Steletskij, G. (2018). Eshche raz pro rod shоstakovskіkh Stelletskіkh. Histarychnaia brama: Histaryko-kraiaznavchy chasopis. 1 (29): 84-101. [in Russian].
Hai-Nyzhnyk, P. (2013). Borys Stelletskyi — nachalnyk holovnoi kvartyry ta vlasnoho shtabu hetmana P. Skoropadskoho. Natsionalna ta istorychna pamiat. 7: Spetsvypusk “Pavlo Skoropadskyi — ostannii hetman Ukrainy (do 140-richchia vid dnia narodzhennia)”. 175-183. [in Ukrainian].
Hai-Nyzhnyk, P. Nachalnyky osobystoho shtabu hetmana P. Skoropadskoho. Viiskovo- istorychnyi almanakh. 2010. 2: 45-56 [in Ukrainian].
Hai-Nyzhnyk, P. (2019). Pavlo Skoropadskyi i vlasnyi shtab hetmana vsiiei Ukrainy: borotba za vladu i derzhavnist. Kyiv. [in Ukrainian].
Kaliberda, Yu. (2003). Viiskova memuarystyka yak dzherelo vyvchennia istorii ukrainskykh viiskovykh formuvan 1917-1921 rr. (Candidate’s thesis). Kyiv. URL: https://uacademic.info/ua/document/0404U000533 [in Ukrainian].
Kaliberda, Yu. (2002). Viiskova memuarystyka yak dzherelo doslidzhennia viiskovoi polityky Ukrainskoi derzhavy doby hetmanatu Pavla Skoropadskoho. Voіenna istoriіa. 5-6: 85-93. [in Ukrainian].
Fedorova, L. (2011). Stelletskyi Borys Semenovych — malovidomyi diiach pamiatkookhoronnoho rukhu v Ukraini. Kraіeznavstvo. 2: 263-274. [in Ukrainian].
Lytvyn, M., Naumenko, K. (2012). Stelletskyi Borys Semenovych. Entsyklopediia istorii Ukrainy. Kyiv. 9: 844-845. [in Ukrainian].
Lytvyn, M., Naumenko, K. (2007). Zbroini syly Ukrainy pershoi polovyny XX st.: Heneraly i admiraly. Lviv; Kharkiv. [in Ukrainian].
Kucherenko, M. (2004). Serhii Hrushevskyi: naukovets, osvitianyn i hromadianyn. Ukranskyi istoryk. 1-2: 33-45. [in Ukrainian].
Pyrih, R., Telvak, V. (2021). Mykhailo Hrushevskyi: zhyttiepys na tli doby. Kherson. [in Ukrainian].
Hrushevskyi, M. S. (2005). Cherhova sprava. Shkilna mova. Kolyshnia osvita i teperishnia temnota. Mova panska i muzhytska. Promovyly. Hrushevskyi M.S. Tvory u 50 t. Lviv. 3: 382-397. [in Ukrainian].
Ostashko, T. (2011). Vsevolod Holubovych: portret na politychnomu tli. Problemy vyvchennia istorii Ukrainskoi revoliutsii 1917-1921 rr. 6: 45-74. [in Ukrainian].
Bezkhutryi, Yu. (2016). Zhurnalistska diialnist Symona Petliury v Peterburzi i Moskvi. Naukovi zapysky NaUKMA. T. 182: Іstorychni nauky. 112-126. [in Ukrainian].
Dornik, V., Karner, S. (Comps.). (2009). Okupatsiia Ukrainy 1918 roku: istorychnyi kontekst, stan doslidzhennia, ekonomichni ta sotsialni naslidky (Mat. mizhnar. nauk. konf.). Chernivtsi. [in Ukrainian].
Dornik, V. (Comp.). (2015). Ukraina mizh samovyznachenniam ta okupatsiieiu: 1917-1922 rr. Kyiv. [in Ukrainian].
Sorokіna, V., Kіrzhaev, S. (Comps.). (1994). Vernadskij V. Dnevniki 1917-1921. Kyiv. [in Russian].
Groener, W. (1957). Lebenserinnerung. Jugend. Generalstab. Weltkrieg. Gottingen.
Pyrih, R. (2018). Heneral Vilhelm Hrener — nachalnyk shtabu Oberkomando. Vidnosyny Ukrainy i Tsentralnykh derzhav: netypova okupatsiia 1918 r. Kyiv. 140-183. [in Ukrainian].
Pyrih, R. (2018). Heneral Vilhelm Hrener — nachalnyk shtabu armiiskoi hrupy “Kyiv”. Vidnosyny Ukrainy i Tsentralnykh derzhav: netypova okupatsiia 1918 r. Kyiv. 144-189. [in Ukrainian].
