«Український історичний журнал» – академічний часопис (засновники – Інститут історії України НАН України, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України), який відображає основні тенденції сучасного національного історієписання, зокрема окреслює загальну палітру викликів, проблем, можливостей і перспектив студіювання історії України та споріднених дисциплінарних сеґментів.
Заснований 1957 р. Видається 6 разів на рік. Розповсюджується за передплатою. Розрахований на фахівців історичного профілю та широке коло дослідників і читачів, які цікавляться вітчизняною історією. Головний науковий редактор – академік НАН України Валерій Смолій.
«УІЖ» має тривалу історію. Цей перший і єдиний у післявоєнній та післясталінській Україні республіканський фаховий часопис з’явився на хвилі хрущовської «відлиги», через 25 років після ліквідації започаткованого Михайлом Грушевським журналу «Україна». Якщо радянська доба представляла доволі складний та ідеологічно заанґажований час, котрий наклав виразний відбиток практично на всі публікації, то з падінням комуністичного режиму часопис трансформувався в дослідницьку лабораторію, де автори репрезентують свої розробки, здобутки, напрацювання.
У роки незалежності України журнал став доступним для публікацій різного спрямування, критерії добору яких – відповідний науковий рівень, новизна, внесок у фундаментальні дослідження. Із кінця 1980-х рр. часопис відіграє роль своєрідного орієнтиру у формуванні нової вітчизняної історіографії. На його шпальтах знаходять відображення аспекти історії України, які довгий час фальсифікувались або замовчувалися, насамперед формування й утвердження тоталітарного режиму, його наслідки в різних сферах суспільного життя, Українська революція 1917–1921 рр., період Другої світової війни та ін. Помітна роль «УІЖ» у справі популяризації історіографічної спадщини, публікації джерел. Чимало місця відведено розробці проблем середньовіччя, «довгого» ХІХ ст. тощо.
«Український історичний журнал» на своїх сторінках відбиває рівень вітчизняної історичної науки, визначає напрями подальших пошуків. Це – відкритий майданчик, де фахівці апробують власні ідеї, пропозиції, концепції. Історія України репрезентується з багатьох ракурсів і в різноманітних контекстах передусім не як ізольована цілісність, а включена, сполучена, пов’язана з європейською та світовою минувшиною. Саме такий підхід робить «УІЖ» привабливим для професіоналів із найрізноманітнішою спеціалізацією, адже дозволяє оперативно знайомитися зі здобутками колеґ з інших дисциплінарних або проблемних сфер.
