Прага, травень 1945 р., "визволення": арешти українських емігрантів
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2026.02.163Ключові слова:
Прага, українська еміграція, репресії, депортації, контррозвідка «СМЕРШ», Микола Ґалаґан, Микола Добриловський, Дмитро Дорошенко, Петро Зленко, Василь Чапля.Анотація
Мета статті полягає в систематизації відомостей про «Празьку операцію» контррозвідки «СМЕРШ» в історичному контексті геополітичних змін у повоєнній Центрально-Східній Європі, встановленні особливостей «оперативно-слідчої роботи» й бази «речових доказів», висвітленні процесу реабілітації жертв тоталітарного терору на прикладі окремих групових та індивідуальних «справ». Методологія. Використано методи історичної реконструкції, порівняльного аналізу та історичної просопографії. Наукова новизна. Доведено, що «визволення» Праги у травні 1945 р. насправді було лише заміною нацистської окупації радянською. Реконструйовано механізм проведення «оперативно-слідчих заходів» і досудового слідства у «справах» українських емігрантів. Доведено, що силами спеціальних служб Кремля та його підручних з Києва підірвано інтелектуальний та людський потенціал «української Праги», вилучено архіви української громади, які частково були втрачені, але назагал закриті для наукової спільноти на десятиліття. Висновки. Черговим випробуванням для української інтелектуальної еліти в Центрально-Східній Європі, зокрема й у такому осередку українського культурного життя, яким була чеська Прага, наприкінці Другої світової війни стало завершення окупації нацистської та початок окупації радянської. Частина української громади Праги вже не вперше обрала еміграцію, але більшість залишилася, сподіваючись, що «більшовики змінилися». Сподівання виявилися марними. «Празька операція» контррозвідки «СМЕРШ» завдала нищівного удару локальній українській еліті: масові арешти й депортації, безглузді обвинувачення та неправедні вироки, роки таборів. Репресивні органи СРСР намагалися надати «справам» української еміграційної професури другої половини 1940-х рр. позірний характер доказовості й обґрунтованості, використовуючи можливості державних архівів МВС УРСР, щоб знайти інформацію про участь певної особи в Українських визвольних змаганнях, а також історико-мемуарну літературу української еміграції. До Чехословаччини змогли повернутися лише ті, хто вижив і мав чехословацьке громадянство. Реабілітація репресованих під час «Празької операції» 1945 р. тривала до 1990-х рр. Спецслужби Кремля не лише знекровили «українську Прагу», але й здійснили «архівоцид», вилучивши «празькі архіви» української еміграції.
Посилання
Abramov, V. (2005). Smersh. Sovetskaya voennaya kontrrazvedka protiv razvedki Tretego reykha. Moscow. [in Russian].
Sinevirskiy, N. (1948). SMERSh: god v stane vraga. Frankfurt am Main. [in Russian].
Tynchenko, Ya. (2007). Ofitserskyi korpus Armii Ukrainskoi Narodnoi Respubliky (1917—1921). Kyiv. Kn. 1 [in Ukrainian].
Prokhoda, V. (1972). Zapysky nepokirlyvoho. Kn. II. Na chuzhyni: Natsionalno-kulturna diialnist, borotba za isnuvannia y perebuvannia “na dni zhyttia”. Neu-Ulm. [in Ukrainian].
Yosypenko, V. (1994). Zymovi sutinky chervnevykh dniv: Deiaki podrobytsi perebuvannia Avhustyna Voloshyna u Lefortovo. Z arkhiviv VUChK-HPU-NKVD-KHB. 1: 140-147. [in Ukrainian].
Boldyzhar, M. (1993). Zakarpattia mizh dvoma svitovymy viinamy. Uzhhorod. [in Ukrainian].
Vehesh, M.M., Turianytsia, V.V. & Chavarha, I.M. (1995). Smert prezydenta: [Ostanni dni zhyttia i smert prezydenta Karpatskoi Ukrainy Avhustyna Voloshyna]. Uzhhorod. [in Ukrainian].
Vehesh, M. (1997). Ostanni dni prezydenta Karpatskoi Ukrainy [A. Voloshyna]. Suchasnist. 7-8: 159-164. [in Ukrainian].
Vehesh, M.M., Kliap, M.I., Tarasiuk, V.Yu. & Tokar, M.Yu. (Eds.). (2005). Avhustyn Voloshyn: Zhyttia i pomysly prezydenta Karpatskoi Ukrainy. Uzhhorod. [in Ukrainian].
Vehesh, M. & Vidnianskyi, S. (2022). Avhustyn Voloshyn. Uzhhorod; Kyiv. [in Ukrainian].
Mukomela, O. (1993). Maksym Slavinskyi: Zabuti imena. Kyivska starovyna. 5: 96-102. [in Ukrainian].
Skorulska, R. & Kharchuk, R. (1998). Ostannia zirka “Pleiady”: [Pro M. Slavynskoho (1868—1945)]. Slovo i chas. 3: 81-85. [in Ukrainian].
Tynchenko, Ya. (1995). Ostannii bii henerala: Protokoly dopytiv Oleksandra Hrekova. Akademiia. 2: 5-35. [in Ukrainian].
Tynchenko, Ya. (2001). Heneral Oleksandr Hrekov: viiskova diialnist i dolia. Z arkhiviv VUChK-HPU-NKVD-KHB. 2: 343-382. [in Ukrainian].
Tynchenko, Ya. (2017). Arkhivno-kryminalna sprava henerala Armii UNR Volodymyra Sinklera. Z arkhiviv VUChK-HPU-NKVD-KHB. 2 (48): 259-346. [in Ukrainian].
Bilokin, S. (1999). Masovyi teror yak zasib derzhavnoho upravlinnia v SRSR (1917—1941 rr.): Dzhereloznavche doslidzhennia. T. 1. Kyiv. [in Ukrainian].
Bilokin, S.I. (2002). Dolia chleniv Tsentralnoi Rady. Smolii, V.A. (Ed.) Politychnyi teror i teroryzm v Ukraini. XIX—XX st. Istorychni narysy. Kyiv. [in Ukrainian].
(2005). Mykola Halahan. Z moikh spomyniv (1880-ti — 1920 r.): Dokumentalno-khudozhnie vydannia. Kyiv. [in Ukrainian].
Kohut, A., Podkur, R. Skalskyi, V., Vasylenko, V., Hryhorchuk, N. & Savchenko, N. (Comps.). (2018). Hore peremozhenym. Represovani ministry Ukrainskoi revoliutsii. Kyiv. [in Ukrainian].
(1948. 3 serpnia). Prof. Valentyn Sadovskyi: Posmertna zghadka. Svoboda. Ch. 178. [in Ukrainian].
Mushynka, M. (2005). Muzei vyzvolnoi borotby Ukrainy v Prazi ta dolia yoho fondiv: Istoryko-arkhivni narysy. Kyiv. [in Ukrainian].
Narizhnyi, S. (1942). Ukrainska emigratsiia: Kulturna pratsia ukrainskoi emigratsii mizh dvoma svitovymy viinamy. Ch. 1. Prague. [in Ukrainian].
Pelenska, O. (2018). Ukraintsi u Chekhoslovachchyni ta rezhym Stalina. Represii 1945 roku. Radio Svoboda. 24.05.2018. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/29245913.html [in Ukrainian].
Boriak, T. (2011). Dokumentalna spadshchyna ukrainskoi emihratsii v Yevropi: Prazkyi arkhiv (1945—2010). Nizhyn. [in Ukrainian].
Polonska-Vasylenko, N. (2011). Spohady. Kyiv. [in Ukrainian].
Polonska-Vasylenko, N. (1965). Storinky spohadiv: Ukrainskyi Vilnyi Universytet. Ukrainskyi istoryk. 3-4 (7-8): 39-47. [in Ukrainian].
Antonovych, K. (1959). Perehornuta storinka zhyttia. Ukrainska literaturna hazeta. Munich. Ch. 3: 7. [in Ukrainian].
Oleneva, E. Stalnaya kogorta. Zapiski vnuchki polkovnika KGB [G. Terina]. Proza. URL: https://proza.ru/avtor/elvina1&book=5#5 [in Russian].
Zlenko, P. (Comp.). (1932). Bibliografichnyi pokazhchyk naukovykh prats ukrainskoi emigratsii, 1920—1931. Prague. [in Ukrainian].
Zlenko, P. (1936). Ukrainski Sichovi Striltsi (Materiialy dlia bibliohrafichnoho pokazhchyka). Warsaw. [in Ukrainian].
Smolii, V. (Ed.). (2018). Istorychna nauka u Natsionalnii akademii nauk Ukrainy v osobakh: Entsyklopedychnyi dovidnyk. Kyiv. [in Ukrainian].
Galagan, M. (1930). Z moikh spomyniv. Ch. III: III Viiskovyi zyizd — deliegatsiia na Kuban — bilshovytska navala — prykhid Nimtsiv — dyplomatychna misiia v Rumunii. Lviv. [in Ukrainian].
(1971). Posmertni zghadky: Dobrylovskyi Mykola Mytrofanovych. Novi dni: Universalnyi iliustrovanyi misiachnyk (Toronto). Hruden. Ch. 263. [in Ukrainian].
