До питання про київське літописання XIV–XVII ст.
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2021.02.186Ключові слова:
Велике князівство Литовське, Київ, Києво-Печерський монастир, літописання, Волинський короткий літопис, хронограф, РадзивіллиАнотація
У публікації розглядаються питання, пов’язані з відновленням київського літописання за часів Великого князівства Литовського. Піддається сумніву уявлення про анналістику періоду правління Володимира Ольґердовича (бл. 1363–1393 рр.) й заперечується київське походження Волинського короткого літопису, подеколи званого Київським скороченим. Водночас наголошується на можливості системної фіксації подій за князювання в Києві Володимирового онука Семена Олельковича (1455–1470 рр.), з яким нині пов’язують добу реґіонального Відродження. Ознаки існування цієї наративної традиції дослідниця виявляє в літописному збірнику середини XVII ст. – Баркулабівському хронографі. Також указується на вплив, який справили на київське літописання першої половини XVII ст. зв’язки місцевих книжників із Радзивіллами.
