До питання про київське літописання XIV–XVII ст.
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2021.02.186Ключові слова:
Велике князівство Литовське, Київ, Києво-Печерський монастир, літописання, Волинський короткий літопис, хронограф, РадзивіллиАнотація
У публікації розглядаються питання, пов’язані з відновленням київського літописання за часів Великого князівства Литовського. Піддається сумніву уявлення про анналістику періоду правління Володимира Ольґердовича (бл. 1363–1393 рр.) й заперечується київське походження Волинського короткого літопису, подеколи званого Київським скороченим. Водночас наголошується на можливості системної фіксації подій за князювання в Києві Володимирового онука Семена Олельковича (1455–1470 рр.), з яким нині пов’язують добу реґіонального Відродження. Ознаки існування цієї наративної традиції дослідниця виявляє в літописному збірнику середини XVII ст. – Баркулабівському хронографі. Також указується на вплив, який справили на київське літописання першої половини XVII ст. зв’язки місцевих книжників із Радзивіллами.
Посилання
Aleksandrov, D., Volodikhin, D. (1993). “Russkaia khronichka” Stryikovskogo. Vestnik Moskovskogo un-teta. Ser. 8: Istorija, 2, 70–74. [in Russian].
Bartosh, A. Ye. (1999). Svidok vidnovlennia Uspenskoho soboru v 1470 r. Lavrskyi almanakh, 2, 69–75. [in Ukrainian].
Degiel, R. (2000). Protestanci i prawosławni: Patronat wyznaniowy Radziwiłłów birżańskich nad Cerkwią prawosławną w księstwie słuckim w XVII w. Warszawa: Neriton. [in Polish].
Diachok, O. (1999). Problema avtorstva “Opysu Yevropeiskoi Sarmatii” v istoriohrafii. L. Vynar, I. Pasichnyk (Eds.), Osiahnennia istorii, 251–262. Ostroh; Niu-York: Ostrozka Akademiia. [in Ukrainian].
Galchenko, M. G. (2003). Zapisi pistsov v datirovannykh drevnerusskikh rukopisiakh XIII–XV vv. Palaeoslavica, 11, 68–141. [in Russian].
Gorskij, A. A. (1996). Russkie zemli v XIII–XIV vv.: Puti politicheskogo razvitija. Moskva: IRI RAN. [in Russian].
Gudmantas, K. (2003). Alberto Goštauto biblioteka ir Lietuvos metraščiai. Knygotyra, 41, 9–24. [in Lithuanian].
Jarczykowa, M. (2009). Cultural Functions of the Radziwiłłs’ Ancestral Libraries in 17th century. Visnyk Lvivskoho universytetu: Seriia knyhozn., biliot., inf. tekhnol., 4, 22–27.
Kovalskij, N. P., Mytsyk, Yu. A. (1985). Ukrainskie letopisi. Voprosy istorii, 10, 81–94. [in Russian].
Kuchkin, V. A. (1997). Kniazheskij pomiannik v sostave Kievo-Pecherskogo Paterika Iosifa Trizny. Drevnejshie gosudarstva Vostochnoj Evropy: Materialy i issledovanija: 1995 g., 166–233. Moskva: Nauka. [in Russian].
Moiseev, M. V. (2010). Slon Ivana Groznogo. Studia Historica Europae Orientalis, 3, 209–220. [in Russian].
Morozova, N. (2000). K voprosu o vremeni sozdanija Khroniki Bykhovtsa. Kalbotyra, 49 (2), 137–141. [in Russian].
Mytsyk, Yu. A. (1978). Ukrainskie letopisi XVII v. Dnepropetrovsk: DGU. [in Russian].
Mytsyk, Yu. A. (1982). Vidobrazhennia deiakykh podii z istorii Kyieva v litopysu Yana Binvilskoho. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 2, 73–76. [in Ukrainian].
Mytsyk, Yu. A. (1993). Iz lystuvannia ukrainskykh pysmennykiv-polemistiv 1621–1624 rr. Zapysky NTSh, 225, 310–347. [in Ukrainian].
Mytsyk, Yu. A. (1996). Istoriia Kyivskoi Rusi na storinkakh khroniky P. Demytrovycha. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 6, 120–124. [in Ukrainian].
Mytsyk, Yu. A. (2002). Litopys Yana Binvilskoho. Naukovi zapysky NaUKMA, 20/2, 60–77. [in Ukrainian].
Mytsyk, Yu. A. (2009). Albaruthenica: Studii z istorii Bilorusi. Kyiv: IUAD. [in Ukrainian].
Polekhov, S. (2012). Novye dokumenty o Kievskoj zemle XV v. Sfrahistychnyi shchorichnyk, 2, 257–282. [in Russian].
Popova, T. G. (2019). Kievskie rukopisi Lestvitsy Ioanna Sinajskogo. Rukopysna ta knyzhkova spadshchyna Ukrainy, 23, 56–71. [in Russian]. doi: https://doi.org/10.15407/rksu.23.056
Rowell, S. C. (1994). Lithuania Ascending: A Pagan Empire within East-Central Europe, 1295–1345. Cambridge: Cambridge University Press.
Rusyna, O. (2005). Studii z istorii Kyieva ta Kyivskoi zemli. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NANU. [in Ukrainian].
Rusyna, O. (2016). Ukrainski aspekty bilorusko-lytovskoho litopysannia: istoriia i istoriohrafiia. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 6, 127–150. [in Ukrainian].
Rusyna, O. (2018). Radzyvilly i Ukraina: sotsiokulturni aspekty vzaiemyn (XVII – seredyna XVIII st.). Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 1, 18–45. [in Ukrainian].
Rusyna, O. V. (1998). Ukraina pid tataramy i Lytvoiu. Kyiv: Alternatyvy. [in Ukrainian].
Shabuldo, F. M. (1987). Zemli Yugo-Zapadnoj Rusi v sostave Velikogo kniazhestva Litovskogo. Kiev: Naukova dumka. [in Russian].
Ślaski, J. (1994). Cesare Baronio w przekładach polskich. Nurt religijny w literaturze polskiego średniowiecza i Renesansu, 365–393. Lublin: TN KUL. [in Polish].
Staviskij, V. I. (1988). “Kievskoe kniazhenie” v politike Zolotoj Ordy (pervaia chetvert XIV v.). Vneshniaia politika Drevnej Rusi, 95–100. Moskva: Institut istorii SSSR AN SSSR. [in Russian].
Tolochko, O. (1998). "Synopsys” z biblioteky Dymytriia Rostovskoho. Ukraina: kulturna spadshchyna, natsionalna svidomist, derzhavnist, 5, 613–622. [in Ukrainian].
Ulashchik, N. N. (1985). Vvedenie v izuchenie belorussko-litovskogo letopisanija. Moskva: Nauka. [in Russian].
Ulianovskyi, V. (2004). Mytropolyt kyivskyi Spyrydon. Kyiv: Lybid. [in Ukrainian].
Ulianovskyi, V. (2017). Zhyttia, pryhody i smert Mykhaila Olelkovycha. Kniazi Olelkovychi-Slutski, 88–95. Kyiv: Baltiia-Druk. [in Ukrainian].
Wasilewski, T. (1991). Trzy małżeństwa wielkiego księcia Litwy Olgierda. Kultura średniowieczna i staropolska, 673–682. Warszawa: PWN. [in Polish].
