Медико-астрологічний трактат "Жилъ стреканїе" в контексті українського Ренесансу (вступна стаття й публікація Н. Заторського)
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2024.05.217Ключові слова:
медична астрологія, середньовічна медицина, медичний трактат, кровопускання, український Ренесанс, Іван Солтан, Флорентійська унія, Вільно, єресь пожидовілихАнотація
Мета публікації — запровадження до наукового обігу досі невиданого середньовічного джерела з історії української медичної думки та його контекстуалізація в тогочасному інтелектуальному середовищі Великого князівства Литовського.
Методологія. Застосовано історіографічний і джерельний аналіз для висвітлення стану досліджень, текст джерела передано науково-критичним методом.
Наукова новизна. Вперше публікується трактат «Книга или посланіе или предлогъ слова, еже именуется Жилъ стреканїе», автор якого належав до віленського гуртка інтелектуалів, що їх як інтегральну складову частину українського Відродження досі не помічали.
Висновки. Підсумовуючи доволі скупі зауваження науковців стосовно твору «Жилъ стреканїе», перевагу віддано тезі про його постання радше в останній чверті XV ст., в контексті контактів руської еліти Великого князівства Литовського з інтелектуалами Новгородської республіки, яких потім охарактеризували як «пожидовілих» і засудили. Підкреслено роль Флорентійської унії в поширенні тенденцій Ренесансу у Великому князівстві Литовському, які простежуються в тому числі в діяльності київського гуртка перекладачів, що стояли біля витоків новгородської «єресі». Не менше значення мала унія для контактів русинів Польсько-Литовської держави із західною церквою, сприяючи поширенню ідей Ренесансу серед руської еліти. При цьому одним із конкретних шляхів розповсюдження загальноєвропейських тенденцій були подорожі проунійних русинів до країн Європи, зокрема паломництва в Рим. При цьому звернено увагу на відсутність дотепер Вільна як одного з важливих осередків інтелектуального життя русинів Великого князівства Литовського в полі зору дослідників українського Відродження. Окреслено постаті, які належали до віленського кола гуманістів і мають бути зарахованими до діячів українського Ренесансу.
Посилання
Isaievych, Ya. (2004). Drohobych Yurii. Entsyklopediia istorii Ukrainy. T. 2. Kyiv. [in Ukrainian].
Vandyshev, V. M. (ed. and red.). (2002). Drohobych Yurii. Roky i prorotstva. Kharkiv. [in Ukrainian].
Isaievych, Ya. (2008). Suchasni psevdonaukovi publikatsii na istorychni temy: dva pryklady. Ukraina moderna: Viina peremozhtsiv i peremozhenykh. Lviv. 13 (2): 211-221. [in Ukrainian].
Shchepanskyi, V. (2017). Medychna astrolohiia pravoslavnykh slovian u period rannoho modernu: misiia Teofrasta Paratselsa u Velykomu Kniazivstvi Lytovskomu. Naukovi zapysky NaUOA: Seriia "Istorychni nauky". Ostroh. 26: 117-125. [in Ukrainian].
Sobolevskij, A. (1908). Perevodnaya literatura Moskovskoj Rusi XIV—XVIII vekov. Biblio gracheskie materialy. Saint-Petersburg. [in Russian].
Turilov, A. A., Chernetsov, A. V. (1985). Otrechyonnaya kniga Rafli. Trudy Otdela drevnerusskoj literatury. Leningrad. XL: 260-344. [in Russian].
Turilov, A. A., Chernetsov, A. V. (1989). K kulturno-istoricheskoj kharakteristike eresi “zhidovstvuyushchikh”. Germenevtika drevnerusskoj literatury. Moskva. 1: 407-429. [in Russian].
Rusyna, O. V. (2008). Poslannia Papi Rymskomu Sikstu IV i problema interreliatsii literaturnykh pamiatok XV st. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. 2: 16-34. [in Ukrainian].
Zatorskyi, N. (2017). Posolstvo do papy Syksta IV z poslanniam Mysaila u svitli deiakykh dokumentiv Vatykanskoho taiemnoho arkhivu. Mizhnarodni zviazky Ukrainy: naukovi poshuky i znakhidky. Kyiv. 26: 11-30. [in Ukrainian].
Alekseev, A. I. (2012). Religioznye dvizheniya na Rusi poslednej treti XIV — nachala XVI v.: strigolniki i zhidovstvuyushchie. Moscow. [in Russian].
Manokhin, A. A. (2023). “Novgorodskie zlye eresi” kontsa XV v. Moscow. [in Russian].
Taube, M. (1995). The Kievan Jew Zacharia and the astronomical works of the Judaizers. Jews and Slavs. Jerusalem. 3: 168-198.
Grishchenko, A. I. (2018). Pravlenoe slavyano-russkoe Pyatiknizhie XV v.: predvaritelnye itogi lingvotekstologicheskogo izucheniya. Moscow. [in Russian].
Romanchuk, R. (2005). The Reception of the Judaizer Corpus in Ruthenia and Muscovy: A Case Study of the Logic of Al-Ghazzali, the ‘Cipher in Squares’, and the Laodicean Epistle. Speculum Slaviae Orientalis: Muscovy, Ruthenia and Lithuania in ihe Late Middle Ages. Moscow. 144-165.
Gill, J. (1959). The Council of Florence. Cambridge.
Gukovskij, M. (1990). Italyanskoe Vozrozhdenie. Leningrad. [in Russian].
Kashuba, M. V., Paslavskyi, I. V. (and others). (1990). Filosofiia Vidrodzhennia na Ukraini. Kyiv. [in Ukrainian].
Rusyna, O. (2002). Mysailove poslannia Sykstu IV za Synodalnym spyskom. Ukrainskyi arkheohrafichnyi shchorichnyk. Kyiv. 7, 10: 281-296. [in Ukrainian].
Krajcar, J. (ed.). (1976). Acta slavica concilii Florentini: narrationes et documenta. Roma. [in Latin].
Zatorskyi, N. (2021). Vysviachennia mytropolyta Spyrydona v konteksti “Poslannia Mysaila” 1476 r. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. 4: 31-49. [in Ukrainian].
Manusadzhyanas, T. (2000). Novgorod na politicheskom perekryostke v 1470-1471 gg. Problemy istorii Rossii. Novgorodskaya Rus: Istoricheskoe prostranstvo i kulturnoe nasledie. Ekaterinburg. 215-231. [in Russian].
Zimin, A. A. (1982). Rossiya na rubezhe XV-XVI st. Moscow. [in Russian].
Yusov, S. L. (2003). Vidrodzhennia i Ukraina. Entsyklopediia istorii Ukrainy. T. 1. Kyiv. [in Ukrainian].
Zatorskyi, N. (2019). Rodyna Soltaniv za svidchenniam “Poslannia Mysaila do papy Syksta IV”. Hileia: Naukovyi visnyk. Kyiv. 143: 37-42. [in Ukrainian].
Paravicini, A., Paravicini, W. (1998). “Alexander Soltan ex Lithuania, ritum grecorum sectans”. Eine ruthenisch-polnische Reise zu den Hofen Europas und zum Heiligen Land 1467-1469. Zwischen Christianisierung und Europaisierung. Beitrage zur Geschichte Osteuropas in Mittelalter und Fruher Neuzeit. Festschrift fur Peter Nitsche zum 65. Geburtstag. Stuttgart. 367-401. [in German].
Amman, A. M., SJ. (1942). Zur Geschichte der Geltung der Florentiner Konzilsentscheidung in Polen-Litauen: Der Streit uber de Gultigkeit der Griechentaufe. Orientalia Christiana Periodica. Roma. 8: 289-316. [in German].
Welykyj, A. (ed.). (1953). Documenta pontificum romanorum historiam Ucrainae illustrantia: (1075-1953). Vol. 1. Roma. [in Latin].
Lewicki, A. (ed.). (1894). Codex epistolaris saeculi decimi quinti (1392-1501). T. 3. Krakow. [in Latin].
Hrushevskyi, M. (1994). Istoriia Ukrainy-Rusy. T. 5. Kn. 1. Kyiv. [in Ukrainian].
(1995). Ukrainski humanisty epokhy Vidrodzhennia: Antolohiia. Ch. 1. Kyiv. [in Ukrainian].
Kravtsiv, B. (1980). Renesans i humanizm na Ukraini: Zibrani tvory. New York. 2: 90-112. [in Ukrainian].
Kashuba, M. (1994). Problema Renesansu v ukrainskii dukhovnii kulturi. Zapysky Naukovoho tovarystva imeni Shevchenka. Lviv. CCXXVIII (Pratsi Istoryko-filosofskoi sektsii): 357-371. [in Ukrainian].
Shchelkunova, O. S. (2022). Mezhova identychnist literatury ukrainskoho Renesansu. Kyiv. [in Ukrainian].
Golenishchev-Kutuzov, I. (1973). Ukrainskij i belorusskij gumanizm. Slavyanskie literatury. Stati i issledovaniya. Moscow. 132-216. [in Russian].
Zatorskyi, N. (2018). Elementy “Poslannia Mysaila” v “Poslanni mytropolyta Yosyfa do papy Oleksandra VI”. Ukrainskyi arkheohrafichnyi shchorichnyk. Kyiv. 21/22, 24/25: 625-652. [in Ukrainian].
Zatorskyi, N. (2019). “Poslannia Mysaila do papy Syksta IV” 1476 roku: rekonstruktsiia arkhetypu. 2-nd ed. Lviv. Kyivan Christianity Series. Vol. 15. [in Ukrainian].
Dashkevych, Ya. (1993). Kudy pokazuie kompas? Pro kontseptsiiu piatytomnoi “Istorii ukrainskoi kultury”. Ukraina vchora i nyni: Narysy, vystupy, ese. Kyiv. [in Ukrainian].
(1995). Ukrainski humanisty epokhy Vidrodzhennia. Ch. 2. Kyiv. [in Ukrainian].
Zatorskyi, N. (2017). Slidy narodnoi movy v “Poslanni Mysaila”. Hileia: Naukovyi visnyk. Kyiv. 124: 7-12. [in Ukrainian].
Carey, H. (2004). Astrological Medicine and the Medieval English Folded Almanac. Social History of Medicine. Oxford. 17, 3: 345-363. doi: https://doi.org/10.1093/shm/17.3.345
Yatsimirskij, A. I. (1896). Opis starinnykh slavyanskikh i russkikh rukopisej sobraniya P.I. Shchukina. Moscow. [in Russian].
