Концептуалізація безпекового дискурсу регіоналістики в умовах мілітарних викликів сучасності
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2025.04.217Ключові слова:
інформаційно-культурна безпека, безпековий дискурс, регіоналістика, регіональний розвиток, стратегічний наратив.Анотація
Мета — аналіз концептуальних підходів до формування безпекового дискурсу регіоналістики як гуманітарного ресурсу оптимізації національної та регіональної безпекової політики України.
Методологія базується на застосуванні парадигм безпекознавства, які орієнтовані на теоретичне обґрунтування стійкості безпекової сфери, осмислення феномена культури безпеки, вироблення методологічного інструментарію для вивчення проблем глобальної, національної й регіональної безпеки.
Наукова новизна. Інноваційне використання методології безпекознавства обумовило репрезентацію безпекового дискурсу регіоналістики як онтологічної системи, підпорядкованої проясненню сутності регіональних конфліктів в українському соціокультурному просторі та моделюванню стратегій збалансованого регіонального розвитку у воєнний і повоєнний час.
Висновки. Доведено, що лише усталена система культури безпеки може стати запорукою захищеності державних інтересів та національних цінностей, передумовою сталого розвитку суспільства, створення можливостей для реагування на мілітарні виклики й відновлення безпекового середовища України. У сучасних реаліях нагальною потребою стає окреслення концептуальних меж безпекового дискурсу регіоналістики як стратегічного ресурсу культури безпеки, що концентрується на питаннях ментальності, ідентичності, формує суспільну думку та впливає на ухвалення політичних рішень на регіональному рівні. Наголошено, що вдосконалення системи інформаційної безпеки й розвиток інформаційної культури мають розглядатись як стратегічні орієнтири української безпекової політики.
Посилання
Vermenych, Yа. V. (2024). Rehionalno-prostorovi klastery ukrayinskykh bezpekovykh studiі: synerhiіa: sotsiohumanitarystyky. Visnyk NAN Ukrainy. 3: 30-43. [in Ukrainian].
Chandler, D. (2012). Resilience and human security. The post-interventionist paradigm. Security Dialogue. 43 (3): 213-229. DOI: https://doi.org/10.1177/0967010612444151
Ball, T., Farr, J. & Hanson, R. L. (Eds.). (1989). Political innovation and conceptual change. Cambridge: Cambridge University press.
Derrida, Zh. (1994). Pozytsii: Besidy z Anri Ronsom, Yuliieiu Kristievoiu, Zhanom-Lui Udbinom, Hi Skarpetta. Kyiv. [in Ukrainian].
Van Dijk, T. A. (2008). Discourse and power. New York: Palgrave. DOI: https://doi.org/10.1007/978-1-137-07299-3
Fuko, M. (2003). Arkheolohiia znannia. Kyiv. [in Ukrainian].
Smit, E. (1994). Natsionalna identychnist. Kyiv. [in Ukrainian].
Brekhunenko, V., Boiko, P. & Zaiats, A. (2023). Prostorovi mezhi ukrainskoho svitu: kompleks uiavlen ta yikhnia realizatsiia v rannomodernii Ukraini (ХVI-ХVIII st.). Lviv; Kyiv. [in Ukrainian].
Hromenko, S. (Comp.). (2024). Ukrainskyi Multyfrontyr: Nova skhema istorii Ukrainy (neolit — pochatok ХХ st.). Kharkiv. [in Ukrainian].
Vermenych, Ya. V. (2025). Ukraina: istorychnyi prostir identychnosti. Kyiv. [in Ukrainian].
Doroshko, M., Ihnatiev, P. & Kryvonos, R. (2018). Vstup do mizhnarodnoho rehionoznavstva. Kyiv. [in Ukrainian].
Nora, P. (2014). Teperishnie, natsiia, pamiat. Kyiv. [in Ukrainian].
Nahorna, L. (2012). Istorychna pamiat: teorii, dyskursy, refleksii. Kyiv. [in Ukrainian].
Zinoruk, M. M. (2024). Bezpekovyi dyskurs v konteksti realizatsii derzhavnoi bezpekovoi polityky Ukrainy. Derzhava ta rehiony. Seriia: Pravo. 1 (2): 113-115. [in Ukrainian].
Waever, O. (1996). The rise and fall of the inter-paradigm debate. International theory: positivism and beyond. Cambridge: Cambridge University press. 149-185. DOI: https://doi.org/10.1017/CBO9780511660054.009
Lapid, Y. (1989). The third debate: on the prospects of international theory in a post-positivist era. International studies quarterly. 33: 235-254. DOI: https://doi.org/10.2307/2600457
Godinho, L. (2016). Discourse and international relations: a theoretical and methodological approach. Janus net. E-journal of international relations. 7 (2): 1-13.
Keohane, R. (1988). International institutions: two approaches. International studies quarterly. 32 (4): 379-396. DOI: https://doi.org/10.2307/2600589
(2003). Report of Commission on human security “Human Security Now”. New York.
Nye, J. (2004). Soft power: The means to success in world politics. New York: Public Affairs Group.
Buzan, B., Waever, O. (2003). Regions and powers: the structure of international security. Cambridge; New York: Cambridge University Press. DOI: https://doi.org/10.1017/CBO9780511491252
MacDonald, M. N., Hunter, D. (2019). The discourse of security: language, illiberalism and governmentality. London: Palgrave Macmillan. DOI: https://doi.org/10.1007/978-3-319-97193-3
(2023). Politychna bezpeka Ukrainy: problemy politychnoho i derzhavnoho pravlinnia: Prohnozna otsinka, mekhanizmy zabezpechennia. Kyiv. [in Ukrainian].
