Репресії в УРСР 1937—1938 рр. проти колишніх учасників антибільшовицької боротьби

Анотація

Мета — проаналізувати документальні свідчення про репресії в УРСР під час Великого терору 1937—1938 рр. проти в минулому активних учасників збройної боротьби з радянською владою. На підставі виявлених матеріалів здійснено орієнтовний підрахунок заарештованих і засуджених до страти колишніх вояків УНР, білогвардійців, офіцерів російської імператорської армії.

Методологія ґрунтується на принципах науковості, історизму, всебічного дослідження архівних джерел. Застосовано проблемний, хронологічний, порівняльний, пошуково-генеалогічний методи.

Наукова новизна. Попри значну кількість видань та публікацій щодо періоду репресій 1937—1938 рр., немає комплексного дослідження про цілеспрямоване знищення в той час колишніх активних учасників збройної антибільшовицької боротьби.

Висновки. Органи держбезпеки проводили цілеспрямовану політику з обліку, репресування й фізичного знищення колишніх вояків різноманітних антирадянських і повстанських формувань. Цей процес набув своєї кульмінації в роки Великого терору. Збережені в архівах звіти про діяльність НКВС по областях УРСР (зокрема по Вінницькій, Житомирській, Полтавській та ін.) свідчать про те, що серед загального числа заарештованих колишні учасники ворожих більшовицькій владі армій становили не менше 10 %, а серед засуджених до страти — 15 %. За неповними даними, впродовж 1937—1938 рр. репресовано колишніх офіцерів, рядових білогвардійців, реемігрантів, співробітників дореволюційної поліції (9339 осіб); вояків Армії УНР, гетьманців, повстанців, представників національного підпілля (8353); махновців (581); польських легіонерів (100). Період Великого терору став завершальним після репресій 1921—1922, 1930—1931 рр. етапом знищення активних у минулому супротивників радянської влади, зокрема й борців за незалежність України.