Системна геоісторія
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2023.04.224Ключові слова:
системна геоісторія, геополітика, економічні експортні цикли розвитку країни, хореми, принцип Рейно, антипринцип Рейно, географічний періодАнотація
Мета — розкрити наукові гносеологічну специфіку сучасної геоісторії.
Методологія дослідження. Показано теоретико-методологічні особливості концепції економічних експортних циклів розвитку країни, географічного періоду, хорем і хоротипів. Їх упровадження у вітчизняні дослідження просторово-часових закономірностей суспільного розвитку, особливо з позицій історії та географії, допоможе не лише ліпше зрозуміти розвиток у минулому України, а й усвідомлювати сучасні відповідні процеси.
Наукова новизна. Виразна міждисциплінарність досліджень із позицій системної геоісторії сприяє створенню цілісної картини впливу процесів минулого на сьогодення і дає підстави для прогнозування майбутнього суспільного розвитку. Важливе місце у цих дослідженнях належить концепції цілісності простору і часу у дусі неокантіанства, усвідомлення часу не з позицій фіксизму набору подій, а як процесу, що має певний напрям розвитку і складається з різних (за швидкістю перебігу) видів часу (соціального, етнічного, біологічних ритмів, природних циклів). Відповідні наукові розробки широко застосовують у геополітиці і географії, щоб по-новому інтерпретувати становлення й розвиток сучасного глобального світу-системи. Об’єднання поліцентричного світу динамічною периферією в єдине ціле можливе завдяки постійному сильному зовнішньому тиску (принцип Рейно), натомість відсутність зовнішніх загроз сприяє поліцентричному розвитку (антипринцип Рейно). Важливе місце має використання хоремного підходу (особливо палеохорем) для визначення тривалих у часі і просторі векторів і ареалів розгортання людської цивілізації на різних рівнях організації географічного простору.
Висновки. Певна просторова система самовідтворюється протягом певного географічного періоду, тому усвідомлення такої періодизації має важливе значення для встановлення закономірностей внутрішнього розвитку відповідних соціумів.
Посилання
Grataloup, C. (1986). L’appel des grands espaces. Espaces Temps. 34—35: 71-76. [in French]. doi: https://doi.org/10.3406/espat.1986.3354
Savchuk, I. (2021). Formation of Geohistory as an Interdisciplinary Direction in French Humanities of the Second Half of the Twentieth Century. Ukrainian Historical Journal. 2: 154-166. [in Ukrainian]. doi: https://doi.org/10.15407/uhj2021.02.154
Savchuk, I. G. (2019). Rozvytok hospodarskoyi diyalnosti na terytorii suchasnoi Ukrainy u prostori ta chasi. Smolii, V. A. (Ed.). Kyiv. [in Ukrainian].
Savchuk, I. (2018). Main scientific approaches to study space-development of economic activity. Ukrainian Historical Journal. 2: 110-120. [in Ukrainian]. doi: https://doi.org/10.15407/uhj2018.02.110
Vyrs’kyy, D. (2019). Pochatok suchasnosti: druha khvylya hlobalizatsiyi, kinets’ Staroho Poryadku ta Ukrayina (XV — seredyna XIX st.). Kyiv. [in Ukrainian].
Shchodra, O. (2013). Istorychna heohrafiya: evolyutsiya pohlyadiv na predmet i zavdannya studiy. Visnyk L’vivs’koho universytetu. Seriya istorychna. 48: 282-296. [in Ukrainian].
Braudel, F. (1994-1997). Chto takoye Frantsiya? Lyudi i veshchi. 2 (2). Moscow. [in Russian].
Le Goff, J. (2007). Rozhdeniye Evropy. Moscow. [in Russian].
Grataloup, C. (2003). Géohistoire. In: Dictionnaire de la géographie et de l’espace des société. Ed. by J. Lévy et M. Lussault. Paris. 401-402. [in French].
Jacob-Rousseau, N. (2009). Géohistoire/géohistoire: quelles méthodes pour quels récits? Géocarrefour. 84/4: 211-216. [in French]. doi: https://doi.org/10.4000/geocarrefour.7598
Grataloup, C. (2006). Le principe de Reynaud. Travaux de l’Institut Géographique de Reims. 125—126: 41-54. [in French]. doi: https://doi.org/10.3406/tigr.2006.1510
Reynaud, A. (1971). La notion d’espace en géographie. Travaux de l’Institut Géographique de Reims. 5 : 3-14. [in French]. doi: https://doi.org/10.3406/tigr.1971.926
Savchuk, I. (2004). Osnovni tendentsii rozvytku frantsuzkoi heohrafii u 70—80-kh rr. XX st. Ukrainian Geographical Journal. 3: 74-81. [in Ukrainian].
Reynaud, A. (1992). Une géohistoire. La Chine des Printemps et des Automnes. Paris. [in French].
Grataloup, C. (1996). Lieux d’histoire. Essai de géohistoire systématique. Montpellier: Reclus. [in French].
"Savchuk, I. G. (Ed.) Glossary of modern geography. [in Ukrainian].
Grataloup, C. (1995). Temps partiels. Espaces Temps. 59—61: 167-175. [in French]. doi: https://doi.org/10.3406/espat.1995.3973
Grataloup, C. (2008). La mondialisation dans une perspective géohistorique. Bulletin de l’Association de géographes français. 3: 307-314. [in French]. doi: https://doi.org/10.3406/bagf.2008.2626
Carroué, L. (2019). Géographie de la mondialisation. Crises et basculements du monde. Paris: Armand Colin. [in French]. doi: https://doi.org/10.3917/arco.carro.2019.01
Claval, P. (2016). L’aventure occidentale. Modernité et globalisation. Paris: Éditions Sciences Humaines. [in French]. doi: https://doi.org/10.3917/sh.clava.2016.01
Lefebvre, H. (1974). La production de l’espace. Paris: Anthropos. [in French]. doi: https://doi.org/10.3406/homso.1974.1855
Grataloup, C. (2009). L’invitation des continents. Comment l’Europe a découpé le Monde. Paris: Larousse. [in French].
Grataloup, C. (2003). Les périodes de l’espace. Espaces Temps. 82—83: 80-86. [in French]. doi: https://doi.org/10.3406/espat.2003.4222
Grataloup, C. (1998). Singulier/pluriel. Espaces Temps. 68—70: 6-15. [in French]. doi: https://doi.org/10.3406/espat.1998.4051
Le Gof , J. (1997). La civilisation de l’Occident Médiéval. Paris: Flammarion. [in French].
Bruneau, M. (2018). L’Eurasie. Continent, empire, idéologie ou projet. Paris: CNRS. [in French].
Dournel, S. (2016). La vulnérabilité d’un territoire, un héritage complexe à révéler: démonstration à travers l’étude géohistorique du risque d’inondation en Val d’Orléans (France) [VertigO]. La revue électronique en sciences de lenvironnement. Vulnérabilités environnementales: perspectives historiques. 16/3. [in French]. doi: https://doi.org/ttps://doi.org/10.4000/vertigo.18040
Grataloup, C. (2010). Géohistoire de la mondialisation: le temps long du Monde. Paris: Armand Colin. [in French].
(1990). Le système Monde. In: O. Dollfus et autres. Géographie Universelle. Mondes nouveaux. Livre second. (12 vol.). 1. [in French].
(2015). Dossier chrono-chorématique urbaine. M@ppemonde. 1 (117). [in French].
Ducruet, C. (2005). Structures et dynamiques spatiales des villes portuaires: du local au mondial. Mappemonde. 77: 1-6. [in French].
Brocard, M., Lecoquierre, B., avec la coll. de P. Mallet. (1995). La chorotype de l’estuaire européen. Mappemonde. 39: 6-7. [in French]. doi: https://doi.org/10.3406/mappe.1995.1189
"Legouy, F. (2014). La géohistoire de l’espace viticole français sur deux siècles (1808—2010): plusieurs cycles viticoles décryptés. EspacesTemps.net [En ligne] Travaux. [in French].
Grataloup, C. (1995). Le temps réfl échi. L’histoire au risque des historiens. Espace Temps. 59-61. [in French]. doi: https://doi.org/10.3406/espat.1995.3973
Braudel, F. (1958). La longue durée. Annales : Économies, Sociétés, Civilisations. 4: 725-753. [in French]. doi: https://doi.org/10.3406/ahess.1958.2781
Théry, H. (1990). La conquête de l’espace brésilien. Vingtième Siècle. Revue d’histoire. 25: 13-28. [in French]. doi: https://doi.org/10.3406/xxs.1990.2221
Théry, H. (1986). Brésil: un atlas chorématique = Brasil: um atlas coremático = Brazil: a chorematical atlas. Paris: Fayard / Reclus. [in French].
Théry H. (1990). Chronochorèmes et paléochorèmes: la dimension temporelle dans la modélisation graphique. In: Modèles graphiques et représentations spatiales (Eds André Y., Bailly A., Clary M., Ferras R., Guérin J.-P.). Paris: Anthropos/Reclus. 41-61. [in French].
(1991). Amérique latine. Bataillon C., Deler J.-P., Théry H. Paris: Hachette / GIP Reclus. [in French].
Berdoulay, V. (1995). La formation de l’école française de géographie. Paris: C.T.H.S. [in French].
