Поступ як світоглядна максима: європейська подорож 1870—1873 рр. в інтелектуальній біографії М. Драгоманова
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2025.04.141Ключові слова:
М. Драгоманов, інтелектуальна біографія, позитивізм, космополітизм, гуманізм, концепції суспільного поступу, модернізація, централізм, децентралізм, федералізм, літературний автономізм, українство, Стара громада, Європа, Швейцарія, Цюрих.Анотація
Мета — висвітлити та проаналізувати наукові, політичні, культурні, соціальні впливи, обставини й перебіг мандрівної історії М. Драгоманова у світлі його становлення як інтелектуала.
Методологія дослідження спирається на поєднання аналітичних, компаративних і типологічних стратегій із репрезентацією М. Драгоманова як історика, громадського діяча та політичного мислителя. Розвідка побудована як сполучення і заразом нюансування кількох ракурсів і площин інтелектуальної біографії науковця. Висвітлюються основні колізії його мандрівки 1870—1873 рр., аналізується концепція поступу М. Драгоманова та його візія реформування / модернізації Російської імперії. Розглядаються його зацікавлення місцевими самоврядуваннями і провінційними літературами у Франції, Німеччині, Італії, Австро-Угорщині. Показано, що концепція поступу М. Драгоманова постала в дусі культурних патернів позитивізму, зокрема ідей пізньопросвітницького раціоналізму, космополітизму й гуманізму.
Наукова новизна. З’ясовано, що візія М. Драгоманова щодо реформування Російської імперії спиралася на його концепцію поступу як соціальної, культурної та політичної еволюції. Ця візія передбачала політичну лібералізацію, державну децентралізацію, організацію місцевого самоврядування, справедливого судочинства, народної освіти за найкращими європейськими взірцями.
Висновки. Мандрівна історія М. Драгоманова причинилась як до важливих світоглядних та інтелектуальних зрушень, так й усвідомлення можливого повороту його життєвого сценарію — політичної еміграції з Російської імперії. Відзначено, що політична концептуалізація М. Драгоманова акумулювала різні візії, зокрема О. Герцена, П.-Ж. Прудона, А. де Токвіля, Е. де Лабуле та ін. Обстоюється думка, що саме європейські рефлексії науковця спричинилися до формування його ідеалу державного устрою, котрому якнайкраще відповідала модель швейцарського федералізму, меншою мірою — конституційні системи Британської імперії та США.
Посилання
Hobsbawm, E. J. (1989). The Age of Empire, 1875-1914. New York: Vintage books.
Pritsak, O., Reshetar, J. (1963). The Ukraine and the Dialectic of Nation-Building. Slavic Review. 22 (2): 224-255. DOI: https://doi.org/10.2307/3000673
Zayarnyuk, А., Sereda, О. (2023). The Intellectual Foundations of Modern Ukraine. London; New York: Routledge. DOI: https://doi.org/10.4324/9780429445705-1
Bilenky, S. (2023). Laboratory of Modernity. Ukraine between Empire and Nation, 1772-1914. London; Chicago; Edmonton; Toronto.
Dragomanov, M. (1864). O sostoyanii zhenshchini v pervii vek Rimskoi imperii. Kiev. [in Russian].
Dragomanov, M. P. (1869). Vopros ob istoricheskom znachenii Rimskoi imperii i Tatsit. Kiev. Ch. 1. [in Russian].
Iggers, G. (1958). The Idea of Progress in Recent Philosophies of History. The Journal of Modern History. 30 (3): 215-226. DOI: https://doi.org/10.1086/238228
Iggers, G. (1965). The Idea of Progress: A Critical Reassessment. The American Historical Review. 71 (1): 1-17. DOI: https://doi.org/10.2307/1863033
Dragomanov, M. (1864). Imperator Tiberii (rassuzhdenie pro venia legendi). Kiev. [in Russian].
Rotenstreich, N. (1971). The Idea of Historical Progress and Its Assumptions. History and Theory. 10 (2): 197-221. DOI: https://doi.org/10.2307/2504292
Kruhlashov, A. M. (2001). Drama intelektuala: Politychni idei Mykhaila Drahomanova. Chernivtsi. [in Ukrainian].
Pavlyk, M. (Comp.). (1910). Perepyska Mykhaila Drahomanova z Melіtonom Buchynskym 1871-1877. Lviv. [in Ukrainian].
Dragomanov, M. P. (1908). Vostochnaya politika Germanii i obrusenie. Dragomanov M.P. Politicheskie sochineniya. Moscow. Т. 1. 1-216. [in Russian].
(1876). Ukrainets [Drahomanov, M.]. Antrakt z istorii ukrainofilstva (1863-1872). Pravda. 12: 471-479; 13/14: 523-529; 15: 575-581; 16: 624-633. [in Ukrainian].
Ushkalov, L. (2019). Charivnist enerhii: Mykhailo Drahomanov. Kyiv. [in Ukrainian].
Bolotova, H., Butych, I., Hrabova, N., Kupchynskyi, О., Pelts, D., Soroka, H. (Comps.). (2001). Mykhailo Drahomanov: Dokumenty i materialy: 1841-1994. Lviv: NTSh u Lvovi. [in Ukrainian].
(1871). Protokoly zasedanii Soveta [universiteta Sv. Vladimira]. Universitetskie izvestiya. 6: 1-30. [in Russian].
Dobrovolskyi, L. (1926). Do pervisnoi ideolohii M. Drahomanova (Lyst do M.M. Shulzhenka). Zapysky istorychno-filolohichnoho viddilu VUAN. (7/8): 385-399. [in Ukrainian, in Russian].
Hrytsenko, I. S., Korotkyi, V. A., Tomenko, M. V. (Comps.). (2009). Mykhailo Drahomanov: avtozhyttiepys. Kyiv. [in Ukrainian].
Kistiakivskyi, M. (1928). Drahomanov u Florentsii. Za sto lit. 2: 176-188. [in Ukrainian, in Russian].
Hrytsak, Ya. (2006). Prorok u svoii Vitchyzni: Franko ta yoho spilnota (1856-1886). Kyiv. [in Ukrainian].
Studynskyi, K. (1927). Perepyska M. Drahomanova z V. Navrotskym (Z pochatkiv sotsiialistychnoho rukhu v Halychyni). Za sto lit. 1: 83-153. [in Ukrainian].
Doroshkevych, O. (1928). Lysty M.P. Drahomanova do O.M. Pypina. Za sto lit. 3: 66-96. [in Ukrainian, in Russian].
(1937). Arkhiv Mykhaіla Drahomanova. Warszawa. Т. 1: Lystuvannia Kyivskoi Staroi hromady z M. Drahomanovym (1870-1895 rr.). [in Ukrainian, in Russian].
Doroshenko, V. V. (1963). Zhizn i deyatelnost Mikhaila Dragomanova. Novyi zhurnal. 71: 197-216. [in Russian].
Hrushevskyi, M. (Comp.). (1922). Z pochyniv ukrainskoho sotsiialistychnoho rukhu: Mykh. Drahomanov i zhenevskyi sotsiialistychnyi hurtok. Wien. [in Ukrainian].
Lemke, M. K. (Ed.). (1913). M.M. Stasyulevich i yego sovremenniki v ikh perepiske. St.-Petersburg. 5: 187-221. [in Russian].
Dragomanov, M. (1873). Palatinskii kholm v Rime po noveishim raskopkam (1847-1872). Zhurnal Ministerstva narodnogo prosveshcheniya. 169 (10): 221-259. [in Russian].
Dragomanov, M. (1875). Novo-keltskoe i provansalskoe dvizhenie vo Frantsii. Vestnik Yevropy. 8: 688-740; 9: 153-203. [in Russian].
Pritsak, O. (1985). Lypynskyj’s Place in Ukrainian Intellectual History. Harvard Ukrainian Studies. 9 (3/4): 245-262.
Mervaud, M. (1971). Herzen et Proudhon. Cahiers du Monde russe et soviétique. 12 (1/2): 110-188. [in French]. DOI: https://doi.org/10.3406/cmr.1971.1837
Tokvil, A. de. (2000). Davnii poriadok i Revoliutsiia. Kyiv. [in Ukrainian].
Rudnytsky, I. (1987). Essays in Modern Ukrainian History. Ed. P. Rudnytsky. Edmonton: University of Alberta, CIUS.
Ukraino [Drahomanov, M.]. Il movimento letterario Ruteno in Russian e Galizia 1798-1872. [La] Rivista Europea (anni IV, vol. 1 e 2. Firenze. 1873) (Pravda, rik VI, 1873, chch. 7-11). Tvory Volodymyra Navrotskoho. Vol. 1. Lviv, 1884. 78-111. [in Ukrainian].
Vozniak, M. (1923). Z lystuvannia M. Drahomanova z V. Navrotskym. Literaturno-naukovyi vistnyk. 79 (3): 249-259 [in Ukrainian].
Dragomanoff, М. (1874). Il Congresso archeologico a Kiev nell’agosto 1874. La Rivista Europea. 1 (1): 412-416. [in Italian].
Dragomanof, М. (1873). The Kiev section of Russian geographical society and the last minstrel of the Ukraine. Atheneum. (2405): 695-696.
W.R.M. [Morfill, W.R.]. (1895). Prof. Dragomanov. Obituary. The Academy: A weekly review of Literature, Science and Art. 48 (1210): 31.
M. [Drahomanov, M.]. (1873). Z Tsіurykha. (Sviatkovanie rokovyn Shevchenka v “russkomu obshchestvu”. Rossіiskі studentky). Pravda. 13: 473-476. [in Ukrainian].
T-ov, M. [Dragomanov, M.]. (1873). Russkie v Galitsii: Literaturnye i politicheskie zametki. Vestnik Evropy. 1: 115-152; 2: 769-798. [in Russian].
