Сучасна історіографія польсько-українських взаємин у Волинському воєводстві II Речіпосполитої: правовий статус та національна політика

Анотація

Мета полягає у висвітленні позиції сучасної історіографії українсько-польських стосунків у Волинському воєводстві ІІ Речіпосполитої щодо питань правового статусу краю та національної політики польських урядів.

Методологія ґрунтується на використанні загальнонаукових і спеціально-історичних методів дослідження, в тому числі проблемно-хронологічного, синхронного, діахронного, порівняльно-історичного та ін., а також методів історіографічного аналізу й типологізації наукових напрямів.

Наукова новизна полягає в узагальненні висвітлення правового статусу міжвоєнної Волині, а також національної політики Польщі в регіоні окремими сучасними українськими та польськими істориками.

Висновки. Питання національної політики польських урядів на Волині між двома світовими війнами широко висвітлене українськими й польськими істориками, натомість до проблеми правового статусу краю автори зверталися лише епізодично та побіжно. Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що українські історики практично не використовують термін «окупація» як щодо «довоєводського» (1919—1921 рр.), так і «воєводського» (1921—1939 рр.) періодів, найчастіше послуговуючись «нейтральними» дефініціями. Застосування терміна «окупація» для періоду з травня 1919 — квітня 1920 рр. уважаємо цілком слушним, адже польські війська знаходилися на території, на яку поширювався державний суверенітет УНР. Належність цих земель до Польщі визначили Варшавська угода (1920 р.) і Ризький мир (1921 р.), що суперечило прагненням українців до створення власної держави та стало фактором загострення польсько-українських відносин у ІІ Речіпосполитій. Національна політика польських урядів на теренах Волині була суперечливою, передбачала різні форми асиміляції українців і справедливо критикується як українськими, так і польськими істориками.