Проєкції української незалежності від Росії у світлі концептуалізацій провідних німецьких інтелектуалів із кінця XIX ст. до 1918 р.
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2025.01.121Ключові слова:
німецька інтелектуальна історія, покоління німецьких інтелектуалів, геополітика, історіософія, незалежність від Росії, причини й підстави незалежності, шляхи та способи досягнення незалежностіАнотація
Мета — розглянути сукупність дослідницьких ідей низки німецьких інтелектуалів від кінця XIX ст. до 1918 р. щодо причин і підстав української незалежності з виведенням міркувань стосовно можливостей, шляхів, способів її досягнення.
Методологія базується на використанні концепції генерацій соціолога К. Мангайма та ідей історика Р. Шартьє про соціальну й інтелектуальну обумовленість відмінних артикуляцій серій дискурсу.
Наукова новизна. Вперше подається цілісне комплексне осмислення ідей та концепцій німецьких інтелектуалів щодо можливих проєкцій української незалежності з проведенням їх широкого порівняльного аналізу. Виокремлюються тенденції, які намітились у німецькій науці щодо можливостей здобуття українцями незалежності.
Висновки. Досліджуються історіософський (E. фон Гартман, O. Гетч, П. Рорбах) та геополітичний (Ф. Науман, А. Пенк, М. Вебер) напрями в німецькій інтелектуальній історії. Погляди їх чільних представників сформували в рамках кожного напряму окремий дискурс української самостійності, з обговоренням різних можливостей України здобути незалежність, відмінним баченням шляхів і способів її досягнення. Поряд із тотожними умовиводами, яких доходили німецькі інтелектуали, стверджуючи про обґрунтованість претензій України на незалежне від Росії національно-державне існування, визначено й істотні відмінності між обома дискурсами. В контексті обговорення причин і підстав української самостійності представники історіософського напряму висували цивілізаційну (соціокультурні відмінності) та культурологічну (вищість / нижчість, зростання / занепад) концептуалізації, натомість репрезентанти геополітичного наголошували на пріоритеті саме геополітичного (самодостатність просторового розміщення) чинника. Щодо можливих способів здобуття незалежності України «геополітики» визначали в її союзники низку об’єднань європейських держав чи створення суміжної з Росією буферної країни — подібно до Болгарського царства, «історики» ж у ролі союзників України на шляху до самостійності пропонували або Румунське королівство, або Польщу та Фінляндію.
