Захист культурної спадщини України в контексті російсько-української війни

Анотація

Мета — проаналізувати масштаби руйнування культурної спадщини України в умовах російсько-української війни, виявити загрози, розглянути факти, що свідчать про порушення на тимчасово окупованих територіях відповідних норм міжнародних договорів і конвенцій, опрацювати можливі шляхи відновлення зруйнованих об’єктів культурної спадщини з використанням досвіду країн, що пережили воєнні конфлікти.

Методологія базується на застосуванні загальнонаукових методів дослідження, зокрема компаративного, статистичного аналізу, історико-системного, порівняльно-історичного, синергетичного, культурологічного та аксіологічного підходів й ін.

Наукова новизна. Проаналізовано досвід подолання наслідків руйнування культурної спадщини у країнах, де були воєнні конфлікти. Розглянуто діяльність ЮНЕСКО та інших міжнародних організацій щодо вдосконалення відповідних аспектів гуманітарного права. Проаналізовано проблему реституції культурних цінностей, втрачених на тимчасово окупованих територіях. Окреслено основні напрями пам’яткоохоронної діяльності щодо збереження, відновлення зруйнованих і повернення викрадених культурних цінностей, об’єктів культурної спадщини в умовах війни та в повоєнний період.

Основні результати. З перших днів повномасштабної війни ЮНЕСКО й інші організації підтримали нашу державу в подоланні наслідків російської агресії щодо культурної спадщини. Захист матеріальних свідчень української історії, невід’ємної складової світового культурного надбання став одним зі стратегічних напрямів. Розробляються різноманітні проєкти, ґрантові програми для збереження й відновлення об’єктів культури, в тому числі на тимчасово окупованих територіях. Україна повинна стати ініціаторкою та активною учасницею творення дієвої системи охорони культурної спадщини, вироблення новітніх механізмів міжнародного права, які стосувалися б означеної проблематики. Вже сьогодні вітчизняні пам’яткоохоронні служби, правоохоронні органи та громадські організації повинні посилити моніторинґ ситуації й документування злочинів окупантів, спрямованих проти об’єктів культури, щоб в подальшому через міжнародні судові інстанції вимагати повернення та відновлення втрачених матеріальних і нематеріальних цінностей. Перспективи подальших студіювань визначаються актуальністю дослідження механізмів обліку втрачених об’єктів культурної спадщини, розробки стратегічних напрямів збереження й відновлення таких об’єктів з урахуванням світового досвіду.