Українські партії в Російській імперії на початку ХХ ст.: радянська історіографія 1920-х рр.
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2022.02.128Ключові слова:
історіографія, радянська історіографія, українські партії, Українська СРР, Російська імперія, історичні дослідженняАнотація
Мета статті – розглянути процеси і явища, які відбувалися в 1920-х рр. у радянській історіографії українського партійного руху в Російській імперії початку ХХ ст.
Методологічне підґрунтя становлять аналіз і порівняння історіографічних фактів на основі принципів об’єктивності та історизму.
Наукова новизна полягає у спробі розкрити вплив в означений період більшовицької ідеології та марксистської методології на дослідження української партійно-політичної історії в Російській імперії початку ХХ ст.
Висновки. У 1920-х рр. історики радянської України, незважаючи на порівняно невелику кількість праць, присвячених створенню та діяльності українських партій у Російській імперії на початку ХХ ст., досягли помітних результатів у дослідженні теми: опрацювали, узагальнили та ввели до наукового обігу значний конкретно-історичний матеріал, сформулювали цілу низку висновків, які й сьогодні не втратили свого історіографічного значення. Робота над дослідженням української партійно-політичної історії в Російській імперії охоплювала лише соціалістичний сегмент, представлений РУП, УСДРП, Спілкою. Інші партії, зокрема УСП, УНП, згадувалися лише побіжно або зовсім не входили в поле зору дослідників. На змісті праць, в яких було розглянуто історію української соціал-демократії, позначилися марксистські підходи, ідеологічний і політичний вплив більшовицької влади. Це проявилося в тому, що українським партіям у Російській імперії приписувалися «буржуазний націоналізм», «дрібнобуржуазність» та «опортунізм». Упровадження марксистської методології в радянську історичну науку поєднувалося з критикою тих українських авторів, у тому числі представників марксистської школи, які допускали бодай найменші відхилення від більшовицьких ідейно-політичних догматів. Наприкінці 1920-х рр. сталінський погром української історичної науки супроводжувався науковим, ідеологічним, політичним остракізмом, звинуваченнями в «націоналізмі» та репресіями проти дослідників, котрі прагнули об’єктивно висвітлити історію українського партійного руху в Російській імперії початку ХХ ст.
Посилання
Berezovskyi, O. M. (2010). Revoliutsiina ukrainska partiia v pratsiakh doslidnykiv 1917–1920-kh rr. Sumskyi istoryko-arkhivnyi zhurnal, 10-11, 73–82. [in Ukrainian].
Vodotyka, S. H., Kondrashov, V. F. (1992). O. Yu. Hermaize. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 12, 80–90. [in Ukrainian].
Vodotyka, S. H. (1998). Narysy istorii istorychnoi nauky USRR 1920-kh rr. Kyiv; Kherson. [in Ukrainian].
Vodotyka, S., Mazur, I. (1992). Tvorcha spadshchyna vyznachnoho ukrainoznavtsia: Do storichchia z dnia narodzhennia Osypa Hermaize. Kyivska starovyna, 6, 104–105. [in Ukrainian].
Kasianov, H. V. (1990). Akademik M. I. Yavorskyi: dolia vchenoho. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 8, 75–86. [in Ukrainian].
Kolesnyk, V. F., Mohylnyi, L. P. (2019). Ukrainski politychni partii v Avstro-Uhorskii ta Rosiiskii imperiiakh: istoriohrafiia. Kyiv; Nizhyn. [in Ukrainian].
Roienko, V. I. (2008). M. I. Yavorskyi – istoryk Ukrainy: zhyttia i naukova diialnist. Zaporizhzhia. [in Ukrainian].
Rublov, O. S. (1991). Lider “istorykiv-marksystiv” Ukrainy. Represovane kraieznavstvo (20–30-i rr.). Kyiv. [in Ukrainian].
Santsevych, A. V. (1995). M. I. Yavorskyi: narys zhyttia ta tvorchosti. Kyiv. [in Ukrainian].
Yas, O. (2014). Istoryk i styl: Vyznachni postati ukrainskoho istoriopysannia u svitli kulturnykh epoch (pochatok XIX – 80-ti rr. XX st.). Kyiv. [in Ukrainian].
