Культурна спадщина у воєнному конфлікті: міжнародний досвід другої половини ХХ – початку ХХІ ст. та українська дійсність

Анотація

Мета дослідження – вивчення загроз об’єктам культурної спадщини України в умовах російської аґресії та опрацювання можливих шляхів захисту пам’яток із використанням досвіду країн, що пережили воєнні конфлікти.

Методологія полягає у застосуванні загальнонаукових методів логіки, методів системності, історизму, компаративного аналізу, спеціально-історичних методів (хронології, історіографічного аналізу, ретроспективного аналізу, історико-системного, порівняльно-історичного).

Наукова новизна. З’ясовано причини загроз та мотиви нападів на об’єкти культурної спадщини України під час російської аґресії. Вивчено досвід країн, культурна спадщина яких опинялась у зонах воєнних конфліктів. Досліджено трансформацію міжнародного пам’яткоохоронного права під впливом воєнних протистоянь у різних країнах світу та ефективність правових механізмів захисту пам’яток у контексті війни Росії проти Україні. Окреслено напрями діяльності української пам’яткоохоронної галузі в умовах конфлікту та в повоєнний період.

Висновки. Забезпечення дієвої системи охорони культурної спадщини є нагальним завданням в умовах російської аґресії. Повномасштабне вторгнення, як продовження «гібридної війни», виявилося найбільшим викликом для української культури за роки незалежності України. Захист об’єктів культурної спадщини як матеріальних виявів багатовікової історії нашого народу став одним зі стратегічних напрямів у протистоянні ворожій експансії. Ефективний захист українських об’єктів культури повинен спиратися на досвід країн, що зіткнулися з подібними викликами, та на сучасні механізми міжнародного права, згідно з якими українська культурна спадщина є невід’ємною складовою світового культурного надбання. За неможливості фізичного доступу захист пам’яток на тимчасово окупованих територіях в умовах воєнного конфлікту обмежується політичними заявами, моніторинґом ситуації та документуванням злочинів, спрямованих проти об’єктів культури. Тактика ведення бойових дій з урахуванням цінності об’єктів культурної спадщини й отримання базових знань з охорони пам’яток військовослужбовцями армій НАТО заслуговує особливої уваги в контексті наступальних операцій Збройних сил України. Значно ширший діапазон превентивних заходів можливий для захисту пам’яток на територіях, що не охоплені активними бойовими діями. Комплекс потенційних загроз вимагає від вітчизняної пам’яткоохоронної системи спрямування зусиль як на швидке реагування в поточній ситуації, так і на стратегію повоєнної відбудови.