Українські реалії в літературному доробку Михалона Литвина
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2019.01.004Ключові слова:
Михалон Литвин, Велике князівство Литовське, Київ, КиєвоПечерський монастир, Іван IV Грозний.Анотація
Статтю підготовлено в контексті студіювання креативного потенціалу віленського писарського середовища. Останнім часом до нього зараховують автора латиномовного трактату «Про норови татар, литовців і москвитян» (бл. 1550 р.), відомого за скороченою версією, надрукованою в Базелі Й.Ґрассером (1615 р.) – Михалона Литвина. Уважається, що під цим псевдонімом приховав своє справжнє ім’я секретар литовської великокнязівської канцелярії Венцеслав Миколайович, до біографії якого авторка додає декілька нових фактів. Побіжно розглянувши оцінки праці Литвина в поточній історіографії, авторка зупиняється на хибах її останньої за часом публікації (неповнота бібліографічних даних, некоректні переклади, іґнорування специфіки базельського видання та інформації, наявної в передмові Й.Ґрассера), а також на тематичних лакунах у дослідженнях Литвинового твору. До них належать, зокрема, деякі українські (передусім київські) реалії трактату, аналіз яких дає можливість, з одного боку, пролити додаткове світло на особливості творчості Михалона Литвина, а з іншого – простежити долю його ідей у пізнішому письменстві. Ідеться про міфологему «Київ = Троя», несамохіть продуковану Литвином, а також про зафіксовані ним зразки усної традиції й інформацію стосовно взаємин Києво-Печерського монастиря та урядових кіл Московської держави. Останній сюжет, на перший погляд малозначущий, змушує придивитися до дій московських володарів щодо захисту інтересів «закордонних» монастирів і церков, які зберегли свою власність на території, втраченій Литвою на початку ХVІ ст. Ця політика зміцнювала промосковські настрої у середовищі українського православного духівництва, які вповні виявилися в постберестейський період.
Посилання
Backus, O. (1970). Treason as a Concept and Defections from Moscow to Lithuania in the Sixteenth Century. Forschungen zur Osteuropäischen Geschichte, 15, 119–144.
Buzina, O. (2006). Tajnaya istoriya Ukrainy-Rusi. Kiev: Dovira. [in Russian].
Dashkevych, Ya. (2007). Postati: Narysy pro diiachiv istorii, polityky, kul’tury. Lviv: Piramida. [in Ukrainian].
Filyushkin, A.I. (2001). Legendarnye rodosloviya velikikh knyazej litovskikh i velikikh knyazej moskovskikh: printsipy postroeniya. Russkij rodoslovets, (1), 6–14. [in Russian].
Florya, B.N. (1978). Velikoe knyazhestvo Litovskoe i Ryazanskaya zemlya v XV v. In: Slavyane v epokhu feodalizma (pp.182–189). Moskva: Nauka. [in Russian].
Halperin, C.J. (1980). Kiev and Moscow: An Aspect of Early Muscovite Thought. Russian History, 7/3, 312–321. doi: https://doi.org/10.1163/187633180X00229
Histsova, L.Z., Faustova, N.M. (1974). Dopovnennia do «Kataloha kolektsii dokumentiv Kyivs’koi arkheohrafichnoi komisii». Arkhivy Ukrainy, 1, 50–63. [in Ukrainian].
Isaievych, Ya.D. (1982). Nove dzherelo pro istorychnu topohrafiiu ta arkhitekturni pamiatky starodavnoho Kyieva. In: Kyivs’ka Rus’: kul’tura, tradytsii (pp.113–129). Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].
Ivakin, H.Yu. (1996). Istorychnyi rozvytok Kyieva XIII – seredyny XVI st. Kyiv: Instytut arkheolohii NANU. [in Ukrainian].
Kashtanov, S.M. (2002). O vzaimootnosheniyakh Kievo-Pecherskogo monastyrya s pravitel’stvom Ivana IV v 1583 g. Istoricheskij arkhiv, 4, 189–203. [in Russian].
Kazakov, O. (2012). Kyivs’ka trahediia 1482 r.: Istoryko-dyplomatychnyi analiz. Visnyk DAKKKM, 2, 177–180. [in Ukrainian].
Khoroshkevich, A. (1996). Mikhalon Litvin i Ivan Peresvetov. In: Mappa mundi (pp.207–211). L’viv; Kyiv; Niu-York: Vydavnytstvo M.P.Kots’. [in Russian].
Klonovych, S. (1987). Roksolaniia. Kyiv: Dnipro. [in Ukrainian].
Kovalskij, N.P. (1978). Istochnikovedenie i arkheografiya istorii Ukrainy XVI – pervoj poloviny XVII v. (Part 2). Dnepropetrovsk: DGU. [in Russian].
Lukšaitė, I. (1985). Biblioteka Salomona Rysińskiego. Odrodzenie i Reformacja w Polsce, (30), 191–206. [in Polish].
Mickūnaitė, G. (2006). Making a Great Ruler: Grand Duke Vytautas of Lithuania. Budapest; New York: CEU Press.
Mylnikov, A.S. (1999). Kartina slavyanskogo mira: vzglyad iz Vostochnoj Evropy. Sankt-Peterburg: Peterburgskoe vostokovedenie. [in Russian].
Ochmański, J. (1986). Dawna Litwa: Studia historyczne. Olsztyn: Pojezierze. [in Polish].
Ochmański, J. (1990). Historia Litwy. Wrocław; Warszawa; Krakόw: Zakład Narodowy im. Ossolińskich. [in Polish].
Ochmański, J. (1976). Michalon Litwin i jego traktat «O zwyczajach Tatarów, Litwinów i Moskwicinów» z połowy XVI wieku. Kwartalnik Historyczny, 4, 765–783. [in Polish].
Ochmański, J. (1996). Najdawniejsze księgozbiory na Litwie od końca XIV do połowy XVI wieku. In: Europa Orientalis: Polska i jej wschodni sąsiedzi od średniowiecza po współczesność (pp.73–83). Toruń: UMK. [in Polish].
Okhman’skij, E. (1979). Mikhalon Litvin i ego traktat o nravakh tatar, litovtsev i moskvityan serediny XVI v. In: Rossiya, Pol’sha i Prichernomor’e v XV–XVIII vv. (pp.97–117). Moskva: Nauka. [in Russian].
Pelenski, J. (1974). Russia and Kazan: Conquest and Imperial Ideology (1438–1560-s). Hague; Paris: Mouton. doi: https://doi.org/10.1515/9783111529899
Rusyna, O.V. (1992). Do pytannia pro zemel’ni volodinnia Kyievo-Pechers’koho monastyria na Livoberezhzhi (za aktamy XVI–XVII st.). Ukrains’kyi arkheohrafichnyi shchorichnyk, 1, 300–306. [in Ukrainian].
Rusyna, O.V. (2017). Khodinnia kyivs’kykh chentsiv do Moskvy: tradytsiia ta ii istorychne pidgruntia. Pravoslav’ia v Ukraini, (7/1), 362–370. [in Ukrainian].
Rusyna, O.V. (2017). Polityko-konfesiini oriientyry pravoslavnykh kantseliarystiv rubezhu XV–XVI st. Ukrains’kyi istorychnyi zhurnal, 5, 4–23. [in Ukrainian].
Rusyna, O.V. (2018). Radzyvilly i Ukraina: sotsiokul’turni aspekty vzaiemyn (XVII – seredyna XVIII st.). Ukrains’kyi istorychnyi zhurnal, 1, 18–45. [in Ukrainian].
Rusyna, O.V. (2005). Studii z istorii Kyieva ta Kyivs’koi zemli. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NANU. [in Ukrainian].
Rusyna, O.V. (Comp.). (2012). Istoriia Ukrainy v osobakh. Kyiv: Ukraina. [in Ukrainian].
Said, E. (2001). Oriientalizm. Kyiv: Osnovy. [in Ukrainian].
Sas, P. (2010). «Yerusalyms’ka» ideia 1620-kh rokiv Iova Borets’koho. In: Ukraina kriz’ viky (pp.259–268). Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NANU. [in Ukrainian].
Skep’yan, A.A. (2013). Knyazi Slutskiya. Minsk: Belarus’. [in Belarusian].
Vilimas, D. (1996). Mikhalon Litvin i Fyodor Evlashevskij – dva vzglyada na reformu sudov Velikogo knyazhestva Litovskogo 1564–1566 gg. Nash radavod, (7), 214–219. [in Russian].
Vilimas, D. (1997). Mykolas Lietuvis ir Teodoras Jevlaševskis: du požiūriai į 1564–1566 m. LDK teismų reformą. In: Lietuvos valstybė XII–XVIII a. (pp.159–172). Vilnius: Lietuvos istorijos institutas. [in Lithuanian].
Yurginis, Yu.M. (1979). Posol’stvo Mikhaila Litvina u krymskogo khana v 1538–1540 gg. In: Rossiya, Pol’sha i Prichernomor’e v XV–XVIII vv. (pp.87–96). Moskva: Nauka. [in Russian].
Zharkykh, M. (2000). Traktat Mykhalona Lytvyna 1615 roku yak sotsial’na utopiia ta istorychne dzherelo. Zapysky NTSh, 240, 7–42. [in Ukrainian].
