Учасник і літописець Української революції: Павло Христюк (до 130-річчя з дня народження)
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2020.02.198Ключові слова:
кооперативний рух, Українська революція, Українська партія соціалістівреволюціонерів, Українська Центральна Рада, Ґенеральний Секретаріат, Українська Народна Республіка, рееміґранти, Державне видавництво України, Український національний центрАнотація
Мета статті полягає у створенні життєпису П.Христюка – кооператора, громадськополітичного діяча, публіциста, автора фундаментальної праці з історії Української революції.
Методологічну основу становить принцип історизму в єдності всіх його компонентів. Дослідження ґрунтується на критичному аналізі архівних і друкованих джерел. Використано мікроісторичний підхід.
Наукова новизна полягає у спробі створити на основі раніше недоступних архівних ресурсів, а також з урахуванням наявних публікацій детальний опис життєвого шляху, діяльності та значення інтелектуальної спадщини П.Христюка. Використано документи ДПУ– НКВС, що дозволяють пролити світло на обставини його трагічної долі. Усе це дало змогу підготувати найповніший на цей час біографічний нарис, уточнити чимало важливих моментів, спростувати певні неточності у принагідних публікаціях.
Висновки. П.Христюк постає виразним адептом соціалістичних ідей, репрезентантом того прошарку діячів, які накреслювали для України та для всієї Східної Європи поміркований кооперативний соціалізм із демократичною політичною формою. Водночас він сповідував толерантність до тих, хто мали інші позиції, але видавалися йому можливими союзниками у виборюванні та збереженні незалежної України. П.Христюк став не лише учасником, а й літописцем пережитих подій. Його фундаментальна праця у часи існування СРСР замовчувалася невипадково, адже її автор разом з іншими представниками тодішнього революційного покоління наполягав на тому, що Українська революція суттєво відрізнялася від «петроградськоїмоделі» 1917 р., котра закінчилася більшовицькою партійною диктатурою. Це, а також політична активність у період Української Центральної Ради й Директорії УНР, після повернення П.Христюка з вимушеної еміґрації в 1923 р. поставило його на наступні вісім років у коло тимчасових «попутників» більшовиків, до яких нова влада не мала довіри. Усе це визначило його долю, коли комуністичний режим розпочав наступ на українську інтеліґенцію, сфабрикувавши в 1930 р. «справу Спілки визволення України» й готуючи на наступний рік «справу Українського національного центру». Саме за останньою П.Христюк був засуджений і згодом загинув.
Посилання
Doikov, Yu. (2005). Nadiia Surovtsova: Na zaslanni v Arkhanhelsku (1933–1937). Arkhanhelsk, 2005. [in Ukrainian].
Horak, V.S. (2005). Litopys ukrainskoi revoliutsii: Knyha P.O.Khrystiuka “Zamitky i materialy do istorii ukrainskoi revoliutsii”: istoriohrafichnyi analiz. Kyiv. [in Ukrainian].
Kovalevskyi, M. (1960). Pry dzherelakh borotby: Spomyny, vrazhennia, refleksii. Insbruk. [in Ukrainian].
Kucher, V., Mukha, D. (2008). Sotsialist-revoliutsioner na tli doby: Pavlo Khrystiuk pro sotsialno-politychni protsesy chasiv Tsentralnoi Rady. Kyiv. [in Ukrainian].
Kuras, I.F. (1978). Torzhestvo proletarskogo internatsionalizma i krakh melkoburzhuaznykh partij na Ukraine. Kiev. [in Russian].
Lysiak-Rudnytskyi, I. (1994). Istorychni ese, 2. Kyiv. [in Ukrainian].
"Hagen, M. fon (2012). “Mii shliakh do istorii ne buv priamym”. [in Ukrainian].
Hagen, M. von. (2014). Pavlo Khrystiuk’s History and the Politics of Ukrainian Anti-Colonialism. Abstracts of Papers: Ukraina na istoriohrafichnii mapi mizhvoiennoi Yevropy / Ukraine on the Historiographic Map of Interwar Europe, 15–37. Kyiv.
Matiash, I. (2000). Ukrainskyi sotsiolohichnyi instytut M.S.Hrushevskoho: osnovni napriamy ta etapy diialnosti. Ukrainskyi istoryk, 4, 44–56. [in Ukrainian].
Mukha, D. (2010). Pavlo Khrystiuk yak istoriohraf ukrainskykh politychnykh partii doby vyzvolnykh zmahan 1917–1920 rr. Istorychnyi zhurnal, 1, 228–236. [in Ukrainian].
Mukha, D.I. (2011). Kharakterystyka P.O.Khrystiukom vnutrishnoi polityky Ukrainskoi Derzhavy (1917–1918 rr.). Naukovi zapysky z ukrainskoi istorii, (27), 95–99. Pereiaslav-Khmelnytskyi. [in Ukrainian].
Mukha, D.I. (2011). Suspilno-politychna, derzhavnytska diialnist, naukova spadshchyna P.O.Khrystiuka (1890–1941 rr.). Extended abstract of Candidate’s thesis. Pereiaslav-Khmelnytskyi. [in Ukrainian].
Ostashko, T., Kokin, S. (Comps.). (2013). Vyrok Ukrainskii revoliutsii: “Sprava TsK UPSR”: Naukovo-dokumentalne vydannia. Kyiv. [in Ukrainian].
Potulnytskyi, V.A. (1992). Naukova diialnist M.S.Hrushevskoho v emihratsii: 1919–1924. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 2, 48–57. [in Ukrainian].
Prystaiko, V., Shapoval, Yu. (1999). Mykhailo Hrushevskyi: sprava „UNTs” i ostanni roky (1931–1934). Kyiv. [in Ukrainian].
Pyrih, R.Ya. (1991). M.S.Hrushevskyi: mizh istoriieiu i politykoiu (1924–1933 rr.) Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 4, 54–66. [in Ukrainian].
Shapoval, Yu. (2017). Oleksandr Shumskyi: Zhyttia, dolia, nevidomi dokumenty. Kyiv; Lviv. [in Ukrainian].
Soldatenko, V.F. (2008). Ukraina v revoliutsiinu dobu: Istorychni ese-khroniky, 1: Rik 1917. Kharkiv. [in Ukrainian].
Verstiuk, V.F. (Comp.). (1996). Ukrainska Tsentralna Rada: Dokumenty i materialy, 1 (4 bereznia – 9 hrudnia 1917 r.). Kyiv. [in Ukrainian].
Yefremov, S.O. (1997). Shchodennyky, 1923–1929. Kyiv. [in Ukrainian].
