Мінусники у просторі радянського терору (1917–1953 рр.) (закінчення)
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2020.01.089Ключові слова:
терор, репресії, дискримінація, примусове виселення, мінусники, ізоляція, соціальна інженерія, режимні території, простір тероруАнотація
Мінусники – це вербальний та соціальний витвір радянської держави, яка через репресії, дискримінацію й контроль створювала спільноти «своїх» і «чужих», тавруючи останніх каральними методами та формуючи специфічну мову для їх позначення. У статті йдеться про особливу категорію громадян «країни Рад», яких було визнано «соціально небезпечними» й покарано забороною селитися в низці місцевостей СРСР після примусового «видалення» з місць постійного проживання, а також відбуття покарання у системі ҐУЛАҐ. Репресовані в такий спосіб люди отримували припис, де заборонені для них території позначалися як «мінус 6», «мінус 12» (цифри означали кількість визначених місцевостей, а слово «мінус» увійшло в радянську новомову як коренева конструкція поняття, що позначало репресовану та дискриміновану в такий спосіб спільноту).
Метою статті є оприявлення мінусників, тривалий час практично «невидимої» для дослідників категорії репресованих. Зумовлені метою дослідницькі завдання полягають в аналізі процесу конструювання більшовицької концепції географічної ізоляції «нелояльних», практичного запровадження цього виду покарання, визначення логіки творення радянського простору як простору заборон.
Методологія дослідження поєднує інструментарій історико-правового аналізу, соціальної антропології та концепції соціального творення простору.
Наукова новизна полягає не лише у включенні до дослідницького тезаурусу нового поняття «мінусники», а й у розширенні загального уявлення про політичний терор і його наслідки. Режимність радянських територій аналізується не як прояв сталінської репресивної політики, а як органічна частина існування тоталітарного механізму, перші оберти якого відбулися одночасно із захопленням влади більшовиками. Подаються соціально-політичні портрети мінусників та причини набуття ними такого статусу. Простежується трансформація «карти заборонених просторів», з’ясовується логіка й парадигмальні зміни у творенні символічної радянської географії.
Висновки. Доведено, що в арсеналі тотального терору, окрім добре відомих форм репресування (фізичне знищення, позбавлення волі, заслання), широко використовувалося «очищення» суспільства цільовою географічною ізоляцією громадян, визнаних «соціально небезпечними», а також колишніх в’язнів системи ҐУЛАҐ. Вислання й заборона на проживання в окремих місцевостях ставали ефективним механізмом соціальної інженерії пролонґованої дії. Створення великого загону мінусників було складовою процесу атомізації суспільства, конструювання просторової ієрархії, соціального відчуження людей і територій.
Посилання
Bazhan, O. (2012). Politychni represii v Kyievi v chasy Druhoi svitovoi viiny. Naukovi zapysky, 130: Istorychni nauky. Kyiv:VPTs NaUKMA. [in Ukrainian].
Bazhan, O. (2017). «My vsikh vorohiv narodu zmetemo z lytsia zemli, shchob ne brudnyly nash Radianskyi Soiuz….»: Velykyi teror na Kyivshchyni v 1937–1938 rr.: mekhanizm, diapazon, spetsyfika. Z arkhiviv VUChK–HPU–NKVD–KHB, 1(47).[in Ukrainian].
Botvinkin, O.V. (2011). Rozvytok pravovoho zabezpechennia funktsionuvannia systemy okhorony derzhavnoi taiemnytsi v URSR u druhii polovyni XX st. Informatsiina bezpeka, 1(5), 122–129. [in Ukrainian].
Danilov, V., Manning, R. and Viola, L. (Eds.). (2001). Tragediya sovetskoi derevni: Kollektivizatsiya i raskulachivanie: 1927– 1939: Dokumenty i materialy: V 5 t. Moskva: ROSSPEN. [in Russian].
Etkind, A. (2013). Vnutrennyaya kolonizatsiya: Imperskii opyt Rossii. Moskva: Novoe literaturnoe obozrenie. [in Russian].
Getty, J. and Naumov, O. (1999). The Road to Terror: Stalin and the Self-Destruction of the Bolsheviks, 1932–1939. New Haven: Yale University Press.
Husiev, V. (1994). Zastosuvaty, yak odnu z represyvnykh mir proty profesury vyslannia za mezhi Federatsii. Viche, 10, 120–125. [in Ukrainian].
Khaustov, V.N. (Ed.) (2004). Lubyanka: Stalin i Gl. upr. gosbezopasnosti NKVD, 1937–1938. Moskva: MF «Demokratiya». [in Russian].
Khlevnyuk, O.V. (1996). Politbyuro: Mekhanizmy politicheskoi vlasti v 1930-e gody. Moskva: ROSSPEN. [in Russian].
Kokurin, A.I. and Petrov, N.V. (Eds.) (2003). Lubyanka: Organy VChK–OGPU–NKGB–MGB–MVD–KGB: 1917–1991: Spravochnik. Moskva: Materik. [in Russian].
Kolosov, V.A. and Polyan, P.M. (2009). Ogranichenie territorialnoi mobilnosti i konstruirovanie prostranstva ot stalinskoi epokhi do nashikh dnei. Rezhimnye lyudi v SSSR. Moskva: ROSSPEN. [in Russian].
Kondrateva, T.S. and Sokolov, A.K. (Eds.) (2009). Rezhimnye lyudi v SSSR. Moskva: ROSSPEN, Fond Pervogo Prezidenta Rossii B.N.Eltsina. [in Russian].
Kosheleva, L.P., Naumov, O.V. and Rogovaya, L.A. (1993). Materialy fevralsko-martovskogo plenuma TsK VKP(b) 1937 goda. Voprosy istorii, 6. [in Russian].
Leontev, Ya. and Yunge, M. (Eds.) (2004). Vsesoyuznoe obshchestvo politkatorzhan i ssylnoposelentsev: Obrazovanie, razvitie, likvidatsiya: 1921–1935. Moskva. [in Russian].
Maliarenko, V. (Ed.) (1997). Reabilitatsiia represovanykh: Zakonodavstvo ta sudova praktyka. Kyiv: Yurinkom. [in Ukrainian].
Mozokhin, O.B. (2006). Pravo na repressii: vnesudebnye polnomochiya organov gosudarstvennoi bezopasnosti, 1918–1953. Moskva; Zhukovskii: Kuchkovo pole. [in Russian].
Muan, N. (2009). Vnutrisoyuznye granitsy grazhdanstvennosti: territorialnoe vyrazhenie diskriminatsii v Sovetskom Soyuze cherez pasportnuyu sistemu. Rezhimnye lyudi v SSSR. Moskva: ROSSPEN, Fond Pervogo Prezidenta Rossii B.N.Eltsina. [in Russian].
Orlov, I.B. (2009). Sovetskii kurort 1930-kh gg.: na «eksport» i dlya vnutrennego polzovaniya. Sovremennye problemy servisa i turizma, 3, 25–30. [in Russian].
Popov, V.P. (1995). Pasportnaya sistema v SSSR (1932–1976 gg.). Sotsis, 8, 3–14. [in Russian].
Roginskii, A. and Daniel, A. (2003). «Arestu podlezhat zheny…». Uznitsy „ALZhIRa”: Spisok zhenshchin-zaklyuchennykh Akmol. i drugih otdeleniy Karlaga. Moskva: Zvenya. [in Russian].
Shirer, D.R. (2014). Stalinskii voennyi sotsializm: repressii i obshchestvennyi poryadok v Sovetskom Soyuze, 1924–1953 gg. Moskva: ROSSPEN. [in Russian].
Sidak, V. (Ed.) (2003). Vyzvolni zmahannia ochyma kontrrozvidnyka (Dokumentalna spadshchyna Mykoly Chebotariva). Kyiv: Tempora. [in Ukrainian].
Stiazhkina, O. (2019). Styhma okupatsii: radianski zhinky u samobachenni 1940-kh rokiv. Kyiv: Dukh i litera. [in Ukrainian].
Tagantsev, N.S. (1981). Ssylka i vysylka kak ugolovnoe nakazanie. Zhurnal grazhdanskogo i ugolovnogo prava, 4, 1–52. [in Russian].
Vronska, T. (1997). Rezhymno-obmezhuvalni zakhody orhaniv vlady na vyzvolenii terytorii Ukrainy pid chas Velykoi Vitchyznianoi viiny ta v pershi povoienni roky. Storinky voiennoi istorii Ukrainy, 1, 125–143. [in Ukrainian].
Vronska, T. (2013). Upokorennia strakhom: simeine zaruchnytstvo u karalnii praktytsi radianskoi vlady (1917–1953 rr.). Kyiv: Tempora. [in Ukrainian].
Vronska, T. (2003). Zaprovadzhennia pasportnoho rezhymu. Holod 1932–1933 rokiv v Ukraini: prychyny ta naslidky. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].
Vronska, T.V. and Kulchytskyi, S.V. (1999). Radianska pasportna systema. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 3/4, 3–15. [in Ukrainian].
Vynnychenko, I. (1994). Ukraina 1920–1980-kh: deportatsii, zaslannia, vyslannia. Kyiv: Rada. [in Ukrainian].
Yakovlev, A.N. (Ed.) (2003). Lubyanka: Stalin i VChK–GPU–OGPU–NKVD: Arkhiv Stalina: Dokumenty vysshikh organov partiynoy i gosudarstvennoy vlasti: Yanvar 1922 – dekabr 1936. Moskva. [in Russian].
Yekelchyk, S. (2008). Imperiia pamiati: Rosiisko-ukrainski stosunky v radianskii istorychnii uiavi. Kyiv: Krytyka. [in Ukrainian].
Zaitsev, E.A. (Ed.) (1993). Sbornik zakonodatelnykh i normativnykh aktov o repressiyakh i reabilitatsii zhertv politicheskikh repressii. Moskva: Respublika. [in Russian].
