Протиепідемічні заходи влади на Волині (початок XVII ст.)

Анотація

Мета дослідження – на основі документальних матеріалів розглянути заходи карантин ного характеру, до яких удавалися луцькі ґродські й земські урядники задля стримування епідемії чуми 1601 р. в Луцькому повіті, а також висвітлити особливості способу життя у цей час представ ників певних категорій населення.

Методологія дослідження полягає у застосуванні порівняль но-історичного методу, принципів об’єктивності та системного підходу при вивченні соціально історичних явищ і процесів.

Наукова новизна. Визначено конкретні протиепідемічні заходи, їх ефективність щодо запобігання поширенню епідемії чуми, до яких удавалася ґродська й земська влада Луцького повіту. Окреслено особливості епідеміологічної свідомості та поведінки представ ників різних соціальних верств населення.

Висновки. Установлено, що на території повіту епіде мія тривала близько чотирьох місяців – від 2 вересня майже до кінця грудня 1601 р. На початку жовтня місцева влада перенесла через неї сесію (рочки) земського суду на початок 1602 р. Сесію ґродського суду відтермінували на шість тижнів, до 15 листопада, а по цьому її перенесли ще раз – на 27 грудня 1601 р. Попри протести деяких представників панівного соціального стану, які вбачали у скасуванні судових рочків ущемлення своїх приватних інтересів, насправді це рішення було доволі важливим з епідеміологічного погляду. Адже завдяки цьому «відомчому карантину», запровадженому ґродськими й земськими становими судово-адміністративними інституціями шляхти, удалося уникнути прибуття до Луцька з різних куточків повіту, охопленого моровицею, чималого континґенту шляхетських позивачів і відповідачів, а також їхніх слуг. Водночас зазна чені протиепідемічні заходи насправді мали половинчастий характер, оскільки впродовж усього часу епідемії (за винятком невеликого періоду) реґулярно засідав Луцький ґродський уряд, при ймаючи відвідувачів як із термінових, так і з різних рутинних справ. Територією повіту постійно курсували возні, дрібні судові урядники. Епідемічна небезпека не змусила частину шляхтичів від мовитися від збройного насильства. Одним із наслідків подібних конфліктів стали часті поїздки їх учасників із периферії до Луцька, до ґродського уряду. Тим часом населення сільської глибинки, до якого ще не дісталася чума, не надто змінювало звичний триб життя, зокрема брало активну участь в ярмарковій торгівлі.