Українське суспільство у 2014–2020 рр.: проблеми політики декомунізації
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2020.04.110Ключові слова:
декомунізація, політика пам’яті, громадянське суспільство, постколоніальний синдром, горизонтальна мобільність, політична націяАнотація
Мета статті полягає в аналізі ключових напрямів, суспільної рецепції й наслідків політики декомунізації, що набула нового імпульсу після Євромайдану.
Методологічну основу становить міждисциплінарний підхід. Він включає у себе політичну складову, а також урахування того, що декомунізація передбачає світоглядну та культурну трансформацію українського суспільства. Використано принципи історизму, багатофакторності, усебічного підходу.
Наукова новизна полягає у спробі концептуалізації подій 2014–2020 рр., пов’язаних з імплементацією політики декомунізації.
Висновки. Імпульсом для політики декомунізації стала відсутність повноцінно сформованого національного історичного наративу і прагнення його сформувати. У коґнітивному плані об’єктом декомунізації виступає історія України у ХХ ст., з особливим наголосом на радянському періоді та національно-визвольній боротьбі. У просторовому розумінні таким об’єктом є публічний/символічний обшир міст і сіл України, а також інформаційно-культурний, де відбувається комунікація на теми історичного минулого. Принциповим елементом політики пам’яті в 2014–2020 рр. стало засудження злочинів комуністичного режиму, яке в умовах сьогодення поступово набуває конвенціонального характеру. Найпотужнішим інструментом декомунізації був законодавчий – ухвалення та впровадження чотирьох законів 9 квітня 2015 р. Разом із застосуванням інституційного інструменту – діяльність Українського інституту національної пам’яті – це стимулювало процес відмежування від комуністичного/тоталітарного минулого, від його символіки й топоніміки. Засудження злочинів комуністичної влади та (вповні нереалізована) процедура люстрації є засадничими основами постколоніального дискурсу й елементами дорожньої карти формування української політичної нації. Усупереч заявам окремих критиків політики декомунізації визнання правлячого режиму злочинним не означає, що в підлеглій йому країні не було нічого позитивного, або що «борець за незалежність» апріорі не може вчинити злочину. Дані соціологічних опитувань свідчать, що ставлення українського суспільства до декомунізації та до її практичного впровадження неоднозначне та має виразну реґіональну специфіку.
Посилання
"Bazdyrieva, A. (2017). Public Art between Authoritarianism and Democracy (The Case of the Maidan Protest in Ukraine). CUNY Academic Works, 8–19.
Drohushevska, I. (2017). Dekomunizatsiia toponimii: kontseptsiia povernennia istorychnykh nazv na kartu Ukrainy. Problemy bezperervnoi heohrafichnoi osvity i kartohrafii, 26. Kharkiv. [in Ukrainian].
"Holubov, O. (2019). Rekomunizatsiia: Chomu ukrainskym vulytsiam povertaiut poperedni nazvy. [in Ukrainian].
Hrytsenko, O.A. (2019). Dekomunizatsiia v Ukraini yak derzhavna polityka i yak sotsiokulturne yavyshche. Kyiv. [in Ukrainian].
"Losiev, I. (2015). Dekomunizatsiia = derusyfikatsiia Ukrainy. [in Ukrainian].
Marples, D. (2018). Decommunization, Memory Laws, and “Builders of Ukraine in the 20th Century”. Acta Slavica Iaponica, 39, 1–22.
Riabchuk, M. (2017). Dekomunizatsiia chy dekolonizatsiia? Shcho pokazaly politychni dyskusii z pryvodu «dekomunizatsiinykh» zakoniv? Naukovi zapysky IPiEND im. I.F.Kurasa NANU, 2(82). [in Ukrainian].
Riabchuk, M. (2019). Dolannia ambivalentnosti: Dykhotomiia ukrainskoi natsionalnoi identychnosti – istorychni prychyny ta politychni naslidky. Kyiv. [in Ukrainian].
"Schneider, J.D. (2018). Ethno-symbolism and Decommunization in the Post-Maidan Ukraine. Germanic and Slavic Languages and Literatures Graduate Theses and Dissertations. Spring.
Symonenko, I. (2009). Memorialnyi prostir Ukrainy: kryzovyi stan ta shliakhy ozdorovlennia. Stratehichni priorytety, 4(13). [in Ukrainian].
Yurchuk, Yu. (2014). Reordering of Meaningful Worlds: Memory of the Organization of Ukrainian Nationalists and the Ukrainian Insurgent Army in Post-Soviet Ukraine. Candidate’s thesis. Stockholm, US-AB: Acta Universitatis Stockholmiensis, Stockholm Studies in History.
