Апологія деяких сучасних краєзнавців про початки українського друкарства
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2021.03.182Ключові слова:
українське книговидання, Львів, Дропан, Фіоль, Федорович (Федоров), ТимошикАнотація
Мета допису – спростувати міф про так звану друкарню з рухомими літерами на основі епохального відкриття німця Йоганна Ґутенберґа, яку фундував львівський міщанин Степан Дропан, і котра нібито діяла у Львові в 1460 р. І хоч ця історія, що ґрунтується на маловірогідних документах XVIII cт., була вже з’ясована у працях провідних книгознавців України, проте як нібито доконаний факт вона ввійшла навіть до сучасного вітчизняного підручника з історії видавничої справи та вряди-годи стає предметом нових спекуляцій аматорів від бібліологічної науки.
Методологія ґрунтується на принципах історизму та наукової об’єктивності з використанням порівняльно-історичного, проблемно-хронологічного, структурно-системного методів, а також книгознавства.
Наукова новизна. Подано картину та дефініції виникнення перших українських друкованих видань. Сформульовано найбільш вірогідні версії та гіпотези, якими могли бути друкарні та їх продукція у Львові у XVI ст., чому до Івана Федоровича (Федорова) в Москві існувала анонімна друкарня, яка роль Швайпольта Фіоля й Івана Федоровича в українському книгодрукуванні, ким найімовірніше була та особа, котра 1574 р. надрукувала у Львові першу датовану книжку кириличного друку.