"Посли до інших народів": критерії вибору кандидатур за даними візантійських писемних джерел V–ХІІІ ст.
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2021.04.023Ключові слова:
Візантійська імперія, дипломатія, імператорські посли, посольські місії, дипломатична практика, переговориАнотація
Мета студії полягає у вивченні практики освітньої, комунікативної та адміністративно-управлінської підготовки візантійської політичної еліти – імператорських послів за даними історико-літературних творів та епістолярною спадщиною.
Методологічну основу складає принцип історизму, який спирається на дослідницьку стратегію історії життя від першої особи.
Наукова новизна. Уперше в українській історіографії досліджуються критерії вибору, процедура призначення, підготовка імператорських послів та інших учасників посольства до виконання дипломатичних доручень, рівень їх освіти, особисті риси, протокольні вимоги до поведінки, ризики й небезпеки діяльності.
Висновки. Головним критерієм при визначенні кандидатури імператорського посла була довіра з боку імператора та доволі вузького кола його радників до особи, якій доручалося очолити дипломатичну місію. Посол був безпосереднім представником монарха, тож мав відповідати певним соціальним, освітнім, управлінським, репутаційним критеріям. Послами призначали високопоставлених сановників, представників константинопольської знаті, воєначальників. Велике значення при виборі кандидатури мала освіта, знання історії, філософії, юриспруденції, володіння ораторським мистецтвом, уміння переконувати й вести перемовини. Цінувалися також природний розум, статечність, розважливість, мудрість. Крім того, імператорські посли повинні були мати бездоганну репутацію, а також адміністративний або військовий досвід.
Посилання
Akropolit, Georgij. (2013). Istoriia (Transl. P. I. Zhavoronkov). Sankt-Peterburg: Aletejya. [in Russian].
Becker, A. (2013). Les relations diplomatiques romano-barbares en Occident au Ve siècle: acteurs, fonctions, modalités. Paris: De Boccard. [in French].
Bowersock, G. (Glen Warren). (2012). Nonnosus and Byzantine diplomacy in Arabia. Rivista storica italiana, 124, 1, 282–290.
Drocourt, N. (2015). Introduction. La figure de l’ambassadeur entre mondes éloignés: Ambassadeurs, envoyés officiels et représentations diplomatiques entre Orient islamique, Occident latin et Orient chrétien (XIe au XVIe siècle), 9–16. Rennes: Presses universitaires de Rennes. [in French]. doi: https://doi.org/10.4000/books.pur.62156
Drocourt, N. (2016). Au nez et à la barbe de l’ambassadeur: Cheveux, poils et pilosité dans les contacts diplomatiques entre Byzance et l’Occident (Vie – XIIe). Byzanz und das Abendland. IV. Studia Byzantino-Occidentalia (Antiquitas, Byzantium, renascentia XXI), 107–134. Budapest. [in French].
Drocourt, N. (2018). Byzantine Diplomacy. The Encyclopaedia of Diplomacy, 1, 247–263. Chichester, West Sussex: Wiley Blackwell. doi: https://doi.org/10.1002/9781118885154.dipl0039
Kesarijskij, Prokopij. (1993). Vojna s persami. Vojna s vandalami. Tajnaya istoriya (Transl., introd., comm. A. A. Chekalova). Moskva: Nauka. [in Russian].
Khirosfakt, Lev. (2017). Sochineniya (Transl. T.Senina). Sankt-Peterburg: Aletejya. [in Russian].
Kuzovkov, V. (2015). Dyplomatiia Skhidnoi Rymskoi imperii kintsia IV – pochatku VI st. u pratsiakh rannikh vizantiiskykh istorykiv. Eminak, 1–2, 45–49. [in Ukrainian].
Kuzovkov, V. (2019). Vizantiiska dyplomatiia u tvorakh Konstantyna VII Bahrianorodnoho. Naukovyi visnyk Mykolaivskoho natsionalnoho universytetu im. V.O.Sukhomlynskoho: Seriia „Istorychni nauky”, 1, 57–62. [in Ukrainian].
Mokhov, A.S. (2011). “Khozyain Vostoka” magistr Nikifor Uran. Uralskij istoricheskij vestnik, 3 (32), 41–49. [in Russian].
Nechaeva, E. N. (2001). Uchastie vrachej v Pozdneantichnoj diplomatii. Zhebelevskie chteniya-3, 194–200. [in Russian].
Nechaeva, E. (2012). Les activites secretes des ambassadeurs dans l’antiquite tardive. Eds. A.Becker, N.Drocourt. Ambassadeurs et ambassades au coeur des relations diplomatiques: Rome, Occident Médiéval, Byzance (VIIIe s. avant J. C. – XIIe s. après J. C.), 183–202. Metz: Presses Universitaires de Lorraine. [in French].
Ostrohorskyi, H. (2002). Istoriia Vizantii. Lviv: Litopys. [in Ukrainian].
Pikin, A. V. (2015). Sotsialnyj status kandidatov dlya posolskoj missii Vostochnoj imperii v 430–470 gg. (na materiale Priska Panijskogo). Vestnik Ivanovskogo gosudarstvennogo universiteta: Seriya “Gumanitarnye nauki”, 4 (15), 20–28. [in Russian].
Udaltsova, Z. V. (1972). Mirovozzrenie vizantijskogo istorika V v. Priska Panijskogo. Vizantijskij vremennik, 33, 47–55. [in Russian].
Udaltsova, Z. V. (1989). Diplomatiya rannej Vizantii v izobrazhenii sovremennikov. Kultura Vizantii, 1, 371–392. Moskva: Nauka. [in Russian].
