Ідеологічна леґітимація загарбницьких воєн і конструювання образу ворога в російській історіографії
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2022.04.093Ключові слова:
українська історіографія, ненауковість російської історіографії, ґлорифікація воєн, війна історій, експансія, фальсифікація, імперська ідеологія, образ ворогаАнотація
Мета статті полягає у сприянні розвінчуванню ненауковості російської історіографії, її заідеологізованості та прислужництва правителям; у викритті маніпулятивних намагань нинішніх лідерів РФ заручитися арґументами історії для леґітимації геноцидної аґресії проти України, її обґрунтування й виправдовування; у з’ясуванні мотивів ґлорифікації загарбницьких воєн і конструювання образу ворога.
Методологія дослідження базується на системному дотриманні принципів історизму, наступності, антропологічного, соціокультурного і критично-аналітичного підходів, спростування фальсифікацій та спотворень в історичних наративах, залучення методів історіографічного аналізу й синтезу, компаративістики, способів історико-хронологічного, історико-генетичного пізнання та власних рефлексій.
Актуальність і наукова новизна визначаються самою постановкою проблеми, яка в контексті нинішньої війни, її історичного сеґмента, набуває особливого значення, оскільки дозволяє глибше осягнути витоки великодержавницької сутності та прислужницького характеру російської історіографії, починаючи з часів В.Татищева, М.Карамзіна, М.Поґодіна й до сучасних кремлівських істориків; повніше усвідомити необхідність остаточного вивільнення українських дослідників з-під її світоглядно-методологічного впливу. Вперше на основі історіографічних джерел, напрацювань попередників та авторських студій аналізуються технології звеличування ролі воєн в історії Росії, створення образу внутрішнього й зовнішнього ворогів, формування ворожості та ненависті до України, західного світу.
Висновки. Результат дослідження спрямований на доведення ненауковості російської історіографії, її одержавлення, ідеологічної заанґажованості та упередженості, привласнення нею історико-культурної спадщини Києворуської держави, розвінчування постколоніальних стереотипів, спотворень, фабрикацій, довільного трактування історичних джерел, фальсифікацій історії Росії й України та обґрунтування необхідності їх спростування. Відстежено процес підміни понять російськими істориками, перекручування фактів, поширення міфів, насадження стереотипів мислення з метою маніпуляції історичною свідомістю і збереження української історичної науки в так званому спільному інформаційному просторі, нав’язування їй свого бачення історичного процесу. Звернуто увагу на необхідність подальшого дистанціювання української історіографії від російської, протидії її світоглядному стрижню – парадигмі «російського світу», концепціям «одного народу» та «спільної історії», розвінчування антигуманності ідеології аґресивного рашизму, брехливості й аморальності московських історичних міфів щодо характеру та цілей нинішньої окупаційно-завойовницької війни проти України, замовчування її геноцидного спрямування. Висловлено низку пропозицій щодо подальшого викриття експансіоністської політики Росії під маскою «збирання споконвічно російських земель», її сучасних модифікацій, включаючи намагання контролювати інтелектуально-інформаційний простір історичної науки й освіти, використовувати його у великодержавницьких інтересах.
Посилання
Bilinskyi, V. (2008–2009). Kraina Moksel abo Moskoviia, 1–3. Kyiv. [in Ukrainian].
Brekhunenko, V., Kovalchuk, V., Kovalchuk, M., Korniienko, V. (2016). “Bratnia” navala: Viiny Rosii proty Ukrainy XII‒XXI st. Kyiv. [in Ukrainian].
Doroshko, M. (2018). Neoholosheni viiny Rosii proty Ukrainy u XX – na pochatku XXI st.: Prychyny i naslidky. Kyiv. [in Ukrainian].
Fateev, A. V. (1999). Obraz vraga v sovetskoj propagande: 1945–1954 gg. Moskva. [in Russian].
Gudkov, L. (2005). Ideologema “vraga”: “Vragi” kak massovyj sindrom i mekhanizm sotsiokulturnoj integratsii. Obraz vraga, 7–79. Moskva. [in Russian].
Hai-Nyzhnyk, P. P. (2017). Rosiia proty Ukrainy (1990–2016 rr.): vid polityky shantazhu i prymusu do viiny na pohlynannia ta sproby znyshchennia. Kyiv. [in Ukrainian].
Horbulin, V. (2021). Yak peremohty Rosiiu u viini maibutnoho. Kyiv. [in Ukrainian].
Kalakura, Ya. (2016). Konstruiuvannia obrazu voroha yak tekhnolohiia manipuliatsii rosiiskoi istoriohrafii ta propahandy. Ukraina – Yevropa – Svit: Seriia: Istoriia, mizhnarodni vidnosyny, 18, 179–188. [in Ukrainian].
Kalakura, Ya. (Ed.) (2022). Tsyvilizatsiina identychnist ukrainstva: istoriia i suchasnist. Kyiv. [in Ukrainian].
Kasianov, H., Smolii, V., Tolochko, O. (2013). Ukraina v rosiiskomu istorychnomu dyskursi: problemy doslidzhennia ta interpretatsii. Kyiv. [in Ukrainian].
Lukiniuk, M. V. (2012). Oberezhno: mify! Sproba systemnoho pidkhodu do vysvitlennia falshuvan istorii Ukrainy. Kyiv. [in Ukrainian].
Miller, A. (2022). Natsionalnaia identichnost na Ukraine: istoriya i politika. Rossiya v globalnoj politike, 20, 4, 46–65. [in Russian]. doi: https://doi.org/10.31278/1810-6439-2022-20-4-46-65
Parakhonskyi, B. O., Yavorska, H. M. (2019). Ontolohiia viiny i myru: bezpeka, stratehiia, smysl. Kyiv. [in Ukrainian].
Rychka, V. (2021). Viina pamiatei: Zmahannia za spadshchynu Kyivskoi Rusi. Kyiv. [in Ukrainian].
Seniavskaia, E. S. (2006). Protivniki Rossiyi v voynakh XX v. (Evoliutsiya “obraza vraga” v soznanii armii i obshchestva). Moskva. [in Russian].
Shapiro, A. L. (1993). Russkaya istoriografiya s drevneyshikh vremen do 1917 g. Moskva. [in Russian].
Svetlov, R. (2002). Druzya i vragi Rossiyi. Moskva. [in Russian].
Trubetskoj, N. (2015). Vzgliad na russkuyu istoriyu ne s Zapada, a s Vostoka. Moskva. [in Russian].
Trubetskoj, N. (2019). O turanskom elemente v russkoj kulture. Naslediye Chingiskhana, 178–200. Moskva. [in Russian].
Zhuravkov, V. (2015). Hibrydna viina Rosii proty Ukrainy u Donetskii ta Luhanskii oblastiakh. Kyiv. [in Ukrainian].
