Історія "для народу": творча спадщина М.Костомарова у світлі культурно-просвітницьких пропозицій читання другої половини ХІХ – початку ХХ ст.
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2022.05.083Ключові слова:
афірмативно-дидактична історіографія, «народна література», популярне історичне знання, селянство, просвітники-популяризатори, ідентичністьАнотація
Метою статті є дослідження способів популяризації творчої спадщини М.Костомарова в афірмативно-дидактичній «народній літературі» й супутніх виданнях.
Методологія дослідження поєднує інструментарій дослідницьких полів історії книги та читання й історіографічних студій, з акцентом на уявленнях просвітників, які пропонували «порядок книг» (Р.Шартьє) освітянам і селянам-читачам. Застосовано метод класифікації показників популярності друкованих видань А.Жбиковської-Міґонь.
Наукова новизна. Виявлено комплекс видань, автори яких популяризували спадщину М.Костомарова. Окреслено напрями апропріації його текстів та ідей. На підставі аналізу текстів покажчика «Что читать народу» та з огляду на ціннісні орієнтації його впорядниць (Х. Алчевської, О.Калмикової й ін.) схарактеризовано вироблену ними модель упорядкування популярного історичного знання.
Висновки. Просвітники інтерпретували погляди М.Костомарова в дидактичних, науково-популярних і художніх виданнях, перепризначали його твори для читання «народу», аналізували в допоміжній бібліографії. Авторки покажчика «Что читать народу» узагальнили цей досвід та інструменталізували спадщину вченого при визначенні «порядку» укладання афірмативно-дидактичних праць. Вони підносили поєднання ним науковості й літературності у викладі матеріалу, наголошували вагомість культурної історії та значення фольклору у вивченні минулого «народу». Пропаґування доробку фахового історика сприяло формуванню модерних форм горизонтальної міжкультурної взаємодії, диференціації читачів не за соціальним статусом, а за освітнім рівнем; відповідало на виклики націєтворення та потреби корекції ідентифікаційного вектора популярного історичного знання. Враховуючи напрацювання М.Костомарова, свої візії майбутнього пропонували прихильники імперської ідентичності, представники українофільського й українського проектів. Харківські просвітниці у його творах убачали орієнтир для розміщення тем з української історії у просторі загальноімперського популярного історієписання, і водночас долучилися до творення українського культурного поля. Згасання затребуваності ідейної багатовалентності спадщини вченого корелювало з радикалізацією суспільно-політичних настроїв та змінами вимог до популярних видань.
Посилання
Bulatov, M. (2002). Prosvita / osvita. Filosofskyi entsyklopedychnyi slovnyk, 527–528. Kyiv. [in Ukrainian].
Honchar, O. (2017). Mykola Kostomarov: postat istoryka na tli epokhy. Kyiv. [in Ukrainian].
Ilchuk, Yu. (2015). Yak ukrainskykh selian vchyly chytaty: chytatski eksperymenty Kh.D.Alchevskoi, B.D.Hrinchenka i S.Ya.Anskoho na mezhi XIX–XX st. Ukraina moderna, 22, 167–184. [in Ukrainian].
Kaidzawa, Kh. (2007). Rasprostraneniie chteniia khudozhestvennoi literatury sredi naroda i formirovaniie natsionalnoi identichnosti v Rossii (1870-e – 1917). Mochizuki, T. (Ed.). Beyond the Empire: Images of Russia in the Eurasian Cultural Context, 17, Slavic Eurasian Studies, 189–213. Hokkaido. [in Russian].
Khomenko, V. (2019). Ahatanhel Krymskyi, yakoho my znaiemo. Kyiv. [in Ukrainian].
Kiral, S. S. (Ed.). (2004). “…Viddaty sebe Ukraini”: Lystuvannia Trokhyma Zinkivskoho z Borysom Hrinchenkom. Kyiv; New York. [in Ukrainian].
Maslak, V. (2008). Obraz natsionalno-vyzvolnoi viiny ukrainskoho narodu v rosiiskii naukovo-populiarnii literaturi. Istoriohrafichni doslidzhennia v Ukraini, 18, 314–325. [in Ukrainian].
Pinchuk, Yu. A. (1992). Mykola Ivanovych Kostomarov. Kyiv. [in Ukrainian].
Reitblat, A. I. (1991). Ot Bovy k Balmontu: Ocherki po istorii chteniia vo vtoroi polovine XIX v. Moskva. [in Russian].
Shartie, R. (2006). Pismennaia kultura i obshchestvo. Moskva. [in Russian].
Sklokin, V. V. (2013). Suspilna znachushchist istorii v suchasnii Ukraini: deiaki poperedni mirkuvannia. Kharkivskii istoriohrafichnyi zbirnyk, 12, 24–44. [in Ukrainian].
Sklokin, V. V. (2019). Rosiiska imperiia i Slobidska Ukraina u druhii polovyni XVIII st.: prosvichenyi absoliutyzm, imperska intehratsiia, lokalne suspilstvo. Lviv. [in Ukrainian].
Sonders, D. (2001). Mykola Kostomarov i tvorennia ukrainskoi etnichnoi identychnosti. Kyivska starovyna, 5(341), 8–20. [in Ukrainian].
Studenikin, M. T. (2016). Metodika prepodavaniia istorii v russkoi shkole XIX – nachala XX st. Moskva. [in Russian].
Yas, O. (2010). Mizh dostovirnym ta uiavnym: Mykola Kostomarov yak istoryk-khudozhnyk. Ukrainskyi arkheohrafichnyi zbirnyk: Nova seriia, 18(15), 232–250. [in Ukrainian].
Zhigaltsova, L. V. (2002). A.M.Kalmykova: Pedagogicheskaia i obshchestvenno-politicheskaia deiatelnost: 1849–1926 gg.: k istorii “Zhenskogo voprosa” v Rossii. (Candidates thesis). Moskva. [in Russian].
Zhukovskyi, A. (Ed.) (1994). B.Hrinchenko – M.Drahomanov: Dialohy pro ukrainsku natsionalnu spravu. Kyiv. [in Ukrainian].
