Культурна дипломатія УРСР (кінець 1940-х – 1982 рр.): особливості формування інструментарію
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2022.06.120Ключові слова:
інструменти культурної дипломатії, театральні обміни, ґастрольна діяльність, побратимський рухАнотація
Мета статті полягає у з’ясуванні особливостей репрезентації української культури у світі з кінця 1940-х рр. до початку «доби Горбачова», а також процесу формування інструментарію культурної дипломатії.
Методологія дослідження спирається на принципи науковості, історизму, системності; загальнонаукові та специфічні методи: джерелознавчої критики, імагології тощо.
Наукова новизна. На підставі архівних джерел відтворено процес формування інструментарію культурної дипломатії, який за роки незалежності України, позбувшись ідеологічної складової, почав використовуватися для формування позитивного іміджу держави у світі.
Висновки. Особливість репрезентації української культури за кордоном упродовж досліджуваного періоду полягає в підпорядкованості цієї діяльності загальносоюзним завданням і контрольованості партійними та органами держбезпеки. Форми культурної репрезентації УРСР за кордоном за змістом були орієнтовані на підтримання в уявленні суспільств зарубіжних держав лідерської позиції СРСР, пропаґування переваг «радянського способу життя», консервування ідеологеми «радянського народу – визволителя Європи від фашизму». З цією метою відбувалися театральні обміни, здійснювалася літературно-перекладацька діяльність, практикувалися участь українських молодих виконавців у Всесвітніх фестивалях молоді та студентів, ґастролі творчих колективів республіки, побратимський рух. Попри ідеологічні перепони й відсутність можливості самостійного представництва українців (лише у складі УРСР) навіть за тодішніх умов такі заходи сприяли формуванню в уявленні закордонної публіки думки про окремішність України. Поза своїм ідеологічним змістом апробовані форми репрезентації культури та мистецтва за кордоном мали універсальний характер і знайшли розвиток як дієві інструменти культурної дипломатії після відновлення державної незалежності України.
Посилання
"Andriushchenko, E. (2018). Kartynka z vystavky. Yak KHB obihralo ukrayins’ku diasporu na Ekspo-67 u Monreali. [in Ukrainian].
Barghoorn, F. C. (1960). The Soviet Cultural Offensive: The Role of Cultural Diplomacy in Soviet Foreign Policy. Princeton. doi: https://doi.org/10.1515/9781400879106
Cull, N. J. (2009). Public Diplomacy: Lessons from the Past. Los Angeles.
Horbatiuk, V., Vyshneva, A. (2014). Solovina domivka. Ch.I: Ukrainskyi narodnyi khor. Muzyka, 4, 4–11. [in Ukrainian].
Kyporenko, M. (1982). Pahony pobratymstva. Vsesvit, 1, 169. [in Ukrainian].
Lutsyshyn, H., Honcharuk, A. (2017). Osoblyvosti rozvytku kulturnoi dyplomatii Ukrainy v suchasnykh umovakh. Humanitarian vision = Humanitarni vizii, 3, 1, 25–30. [in Ukrainian]. doi: https://doi.org/10.23939/shv2017.01.025
Marynchyk, S. H. (2020). Suziria talantiv (literaturni portrety zemliakiv). Chernihiv. [in Ukrainian].
Mytsyk, Yu. (Ed.) (2009). Lystuvannia Yevhena Deslava. Kyiv. [in Ukrainian].
Protsiuk, M.V. (2016). Publichna i kulturna dyplomatiia yak zasib “miakoi syly” Ukrainy: zapozycheni modeli, realni kroky ta stratehichni priorytety. Naukovyi visnyk Dyplomatychnoi akademii Ukrainy, 23(2), 21–28. [in Ukrainian].
Rozumna, O. (2016). Kulturna dyplomatiia Ukrainy: stan, problemy, perspektyvy. Polityka kulturnoi dyplomatii: stratehichni priorytety dlia Ukrayiny, 3–42. [in Ukrainian].
Slipchenko, A. (2013). Eto bylo nedavno. Kyiv. [in Russian].
Taylor, P., Snow, N. (Eds.) (2009). The Routledge Handbook of Public Diplomacy. New York.
"Zhytkevych, A. (2020). Zaokeanski shliakhy Dmytra Hnatiuka: do 95-richchia urodyn spivaka. [in Ukrainian].
