Хронографічні джерела про "Бохмита" (Магомета)
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2023.01.143Ключові слова:
історія України, Давня Русь, текстологія, літописи та хронографи, хрещення РусіАнотація
Досліджено оповідання про «Бохмита» (Магомета) за текстами «Хроніки Георгія Ченця / Амартола» та родини «Хронографа по великому ізложенію» (ХВІ). «Бохмитъ» — найменування пророка Магомета у ранніх східнослов’янських творах, у південнослов’янських подібне позначення не зустрічається. Загалом джерел про нього в давньоруський час небагато, найдокладніше оповідає про історію пророка «Хроніка Амартола». Оповідь перекладної візантійської хроніки містить біографію й середньовічний опис вчення пророка Магомета, а також «Бохмичи» уявлення про рай. Хроніка вплинула на «Повість временних літ» в описі підготовки до хрещення Русі (986—987 рр.), а через неї — на інші давньоруські тексти. Оповідь з «Амартола» увійшла фрагментарно до Троїцького хронографа, Хронографічної палеї, Еллінського літописця другої редакції та ін.
Метою роботи є порівняльний аналіз хронографічних текстів, а також поширення цих джерел Початкового літопису для дослідників середньовічної історії України та Росії. Застосовано методи текстології й джерелознавства.
Наукова новизна — вперше проведено порівняльний аналіз оповіді про «Бохмита» у хронографічних текстах. Паралельне видання ранніх версій, якими зручно користуватись у подальшій роботі з джерелами, вміщено у Додатку.
Висновки. Якщо автор «Повісті временних літ» лише відштовхувався від «Хроніки Амартола» (прямих запозичень немає), то в родині ХВІ відтворено значні за обсягом фрагменти з Хроніки, хоча текст не уникнув змін. Переважно, йдеться про скорочення: випущені фрази й окремі слова, багато також змін у граматичних формах, при цьому лексичні заміни практично відсутні. Загалом укладач хронографа намагався спростити виклад, роблячи його зрозумілішим для читачів й уникаючи «темних місць». В деяких пам’ятках ХВІ багато власних подальших трансформацій тексту, зокрема, в Повній палеї виявлено кілька нових пропусків, в Еллінському літописці другої редакції — контамінацію двох версій. Дослідження виявляє цікаві трансформації текстів, які однозначно вказують на те, що середньовічні християнські книжники уважно працювали з оповіддю про вчителя їхніх сусідів-мусульман. Разом з тим демонструє типову манеру обробки джерел укладача ХВІ, що зачіпає проблеми раннього літописання та хронографії.
Посилання
(1997). Lavrentievskaja letopis. In: Polnoe sobranie russkikh letopisej, 1. Moscow. [in Russian; in Old Church Slavonic].
Ostrowski, D., Birnbaum, D., Lunt, H. (Eds). (2003). Th e Povest’ vremennykh let: An Interlinear Collation and Paradosis. Cambridge (Mass.).
(1940). Shakhmatov, A. Povest vremennykh let i ee istochniki. Trudy otdela drevnerusskoj literatury. IV, 9-150. [in Russian].
(1904). Georgii Monachi Chronicon. Carolus de Boor (Ed.). Vol. 1—2. Lipsiae.
(1971). Uspenskij sbornik. Uspenskij sbornik XII—XIII vv. Moscow. [in Russian; in Old Church Slavonic].
Pentkovskaja, T., Shchegoleva, L., Ivanov, S. (2018). Zhitije Vasilija Novogo v drevnejshem slavianskom perevode. 1. Moscow. [in Russian].
Vilinskij, S. (1911). Zhitie sv. Vasilija Novogo v russkoj literature. Ch. II: Texty Zhitija. Odessa. [in Russian].
Shakhmatov, A. (2003). Tolkovaja paleja i russkaja letopis. In: Istorija russkogo letopisanija. 1 (2), 232-295. St. Petersburg. [in Russian].
Andrejcheva, M. (2014). Musulmane, katoliki i iudei v letopisnom rasskaze o vybore very kniazem Vladimirom: obrazy i smysly. In: Odissej. Chelovek v istorii. 402-440. Moscow. [in Russian].
Andrejcheva, M. (2019). Obrazy inovertsev v Povesti vremennykh let. Sankt-Peterburg. [in Russian].
Ioann Damaskin. (2002). Istochnik znanija. Moscow. [in Russian].
Beneshevich, V. (1906). Drevneslavianskaja kormchaja XIV titulov bez tolkovanij. 1. St. Petersburg. [in Russian].
Matveenko, V., Shchegoleva, L. (2006). Knigy vremennye i obraznye Georgija Monakha. Vol. 1 (1): Interpretirovannyj tekst Troitskoj rukopisi. Moscow. [in Russian].
Vilkul, T. (2011). “Vshestvije v Ierousalim” Aleksandra Makedonskoho, “Khronika” Heorhiia Amartola v “Aleksandrii Khronohrafichnii”. Ukrainian Historical Journal, 5, 162-178. [in Ukrainian].
Istrin, V. (1920). Knigy vremennyja i obraznyja Georgija Mnikha. Chronika Georgija Amartola v drevnem slaviano-russkom perevode. T. 1: Tekst. Petrograd. [in Old Church Slavonic].
Vilkul, T. (2019). Letopis i chronograph: Tekstologija domongolskogo kievskogo letopisanija. Moscow. [in Russian].
(1999). Letopisets. Ellinskij i Rimskij. Vol. 1: Tekst. St. Petersburg. [in Old Church Slavonic].
(2001). Letopisets. Ellinskij i Rimskij. Vol. 2: Kommentarij i issledovanije O. Tvorogova. St. Petersburg. [in Russian].
(1950). Novgorodskaja Pervaja Letopis starshego i mladshego izvodov. Moscow; Leningrad. [in Russian].
(1988). Slovar drevnerusskogo jazyka XI—XIV v. 1. Moscow. [in Russian].
"Holovne zibrannia Troitse-Serhiivoi Lavry. [in Ukrainian].
Tvorogov, O. (1989). Materialy k istorii russkikh chronographov. T. 3. Troitskij chronograph. Trudy otdela drevnerusskoj literatury, 42, 287-343. [in Russian].
