Шевченків міф у міському публічному просторі Катеринослава кінця ХІХ — початку XX ст.
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2023.02.079Ключові слова:
Тарас Шевченко, Шевченків міф, Катеринослав, міський публічний простір, національний дискурс, модернізація, «Просвіта», кадровий імпортАнотація
Метою дослідження є спроба виявити, в який спосіб національний міф Шевченка почав проникати у міську публічну сферу Катеринослава — одного з найбільших поліетнічних промислових міст України кінця ХІХ ст.
Актуальність зумовлена станом сучасної історіографічної ситуації, в якій домінують народницький та краєзнавчий підходи до проблеми регіональної рецепції шевченківської спадщини.
Методологічні засади. Ключовим для дослідження стало поняття «міф», під яким розуміється замкнена семіотична система з набором універсальних символів, що через ритуал здатна виконувати свою регулятивну функцію. У публічному просторі міф (ре)продукується у результаті діяльності публічних áкторів, для визначення й аналізу яких запропоновано персонологічно-інституційний підхід. Окрім загальнонаукових і загальноісторичних, застосовано методи контент-аналізу та кейс-стаді. Розроблено модель дослідження генези й засвоєння Шевченкового міфу в регіональному публічному просторі.
Висновки. Національний міф Шевченка мав у Катеринославі нелінійний шлях становлення та розвитку. Виникнувши у публічному просторі у середині 1880-х рр., він циркулював у вузькому колі місцевої інтелігенції (І. Манжура, М. Биков), якій належить спроба закріплення його в місті. Однак на початку 1900-х рр. унаслідок прискореної модернізації в Катеринославі постало нове інституційне та кадрове середовище. Новими «публічними агентами» шевченківського дискурсу стали гуманітарії-представники «кадрового імпорту», прихильні до української ідеї (Д. Яворницький, А. Синявський). Діючи як у рамках громадських, так й офіційних організацій, вони просували національний міф Шевченка. Продуктом засвоєння цього міфу, з одного боку, стала його інструменталізація різними ідеологічними групами, з іншого — процес кристалізації національної ідентичності та самоідентифікації. Запропонована модель дослідження може бути корисною не лише для вивчення функціонування Шевченкового міфу в інших регіонах, а й загалом для студій з інтелектуальної та регіональної історії.
Посилання
Grabowicz G. (1988). The Poet as Mythmaker. A Study of Simbolic Meaning in Taras Ševčenko. Kyiv. [in Ukrainian].
Zabuzhko O. (2017). Shevchenkiv mif Ukrainy. Sproba filosofskoho analizu. Kyiv. [in Ukrainian].
Drahomanov M. (1991). Shevchenko, ukrainofily i sotsializm. V kn.: Mishchuk R. (Comp.) Vybrane (“...mii zadum zlozhyty ocherk istorii tsyvilizatsii na Ukraini”). Kyiv. [in Ukrainian].
Holyk R. (2014). Shevchenkova tvorchist: chytannia ta suspilno-ideolohichni uiavlennia v Halychyni XIX—XX st. Ukrainian Historical Journal. 3: 100-115. [in Ukrainian].
Yekelchyk S. (2005). Tvorennia sviatyni: ukrainofily ta shevchenkova mohyla v Kanevi (1861—1900 rr.). Zbirnyk Kharkivskoho istoryko-filolohichnoho tovarystva. 11: 43-58. [in Ukrainian].
Hobsbawm E., Ranger T. (Ed.). (2005). The Invention of Tradition. Kyiv. [in Ukrainian].
Calhoun, K. (2006). Nationalism. Moscow. [in Russian].
Bojanowska E. (2013). Nikolai Gogol. Between Ukrainian and Russian Nationalism. Kyiv. [in Ukrainian].
Kasianov G. (1999). Teorii natsii ta natsionalizmu. Kyiv. [in Ukrainian].
Myronov B. (2012). Blahosostoianie naseleniya i revoliutsyi v imperskoi Rossii: XVIII — nachalo XX v. Moscow. [in Russian].
Portnova T. (2008). Miske seredovyshche i modernizatsiia: Katerynoslav seredyny XIX — pochatku XX st. Dnipropetrovsk, 2008. [in Ukrainian].
Svitlenko S. (2019). Uvichnennia pamiati Tarasa Shevchenka v ukrainskomu natsionalnomu rusi Naddniprianshchyny na pochatku XX st. Hrani. 24 (3): 71-79. [in Ukrainian]. doi: https://doi.org/10.15421/172128
Svitlenko S. (2018). Ukrainske XIX stolittia: etnonatsionalni, intelektualni ta istoriosofski konteksty. Dnipro. [in Ukrainian].
Chaban M., Stepovychka L. (Comps.). (2008). Shevchenkiana Prydniprovia. Statti, narysy, poeziia, esei, interviu. Dnipropetrovsk. [in Ukrainian].
Holub I. (Comp.). (2013). Taras Shevchenko i Prydniprovia (Do 200-richchia vid dnia narodzhennia): biobibliografichnyi pokazhchyk. Dnipropetrovsk. [in Ukrainian].
Hrushytskiy I. (Ed.). (1939). Pamiati Shevchenka. Istoryko-literaturnyi zbirnyk. 1814—1939. Dnipropetrovsk. [in Ukrainian].
Zhurba O. (2016). Istorychna kultura Katerynoslavshchyny ta osoblyvosti formuvannia istorychnoi pamiati rehionu. Kharkivskyi istoriohrafichnyi zbirnyk. 15: 163-173. [in Ukrainian].
"Vasylenko N. Yehorov Oleksandr Ivanovych (1850—1903). [in Ukrainian].
Voronov V. (2017). Shevchenkiana na storinkakh chasopysu "Kievskaia starina". Naddniprianska Ukraina: istorychni protsesy, podii, postati. 15: 40-57. [in Ukrainian].
Sereda O. (2013). Pershi publichni deklamatsii poezii Tarasa Shevchenka ta shevchenkivski “vechernytsi” v Halychyni. Ukraina: kulturna spadshchyna, natsionalna svidomist, derzhavnist. 23: 18-33. [in Ukrainian].
Marholys Yu. (1983). T. H. Shevchenko i Peterburgskiy universitet. Leningrad. [in Russian].
Vasylenko N. (2008). Litopys literaturno-mystetskykh podii ta sviat pamiati Tarasa Shevchenka v Katerynoslavi. V kn.: Chaban M., Stepovychka L. (Comps.) Shevchenkiana Prydniprovia. Statti, narysy, poeziia, esei, interviu. Dnipropetrovsk. 125-139. [in Ukrainian].
Svitlenko S. (2006). Suspilnyi rukh na Katerynoslavshchyni u 50—80-kh rokakh XIX st. Dnipropetrovsk. [in Ukrainian].
Silvanovych S. (2021). Formuvannia miskoho panteonu Katerynoslava u druhii polovyni XIX — na pochatku XX st. (za materialamy periodychnykh dovidkovo-statystychnykh vydan). V kn.: Kravchenko V., Posokhov S. (Ed.). U poshukakh oblychchia mista: praktyky samoreprezentatsii mist Ukrainy v industrialnu ta postindustrialnu dobu. Kharkiv. 312-329. [in Ukrainian].
(1902). Dokumenty, izvestiya, zametki. Kievskaya starina. 77: 1-34. [in Russian].
Lysenko O. (2010). Prosvitianskyi rukh Naddniprianshchyny v 1905—1919 rokakh. Ukraina: kulturna spadshchyna, natsionalna svidomist, derzhavnist. 19: 516-521. [in Ukrainian].
Chaban M. (2001). U staromu Katerynoslavi (1905—1920 rr.). Khrestomatiia. Misto na Dnipri ochyma ukrainskykh pysmennykiv, publitsystiv i hromadskykh diiachiv. Dnipropetrovsk. [in Ukrainian].
Fedevych K. I., Fedevych K. K. (2017). Za Viru, Tsaria i Kobzaria. Malorosiiski monarkhisty i ukrainskyi natsionalnyi rukh (1905—1917). Kyiv. [in Ukrainian].
Zhurba O. (2001). Storinkamy istorii Katerynoslavskoi “Prosvity”. Naddniprianska Ukraina: istorychni protsesy, podii, postati. 1: 133-153. [in Ukrainian].
Zhuchenko M. (Doroshenko D.). (1911). Velyki rokovyny. Dniprovi khvyli. 2 berez. 129-131. [in Ukrainian].
Zhyhmailo L. (Bidnova L.). (1911). Do Shevchenkovoho yuvileiu. Dniprovi khvyli. 2 berez. 132-133. [in Ukrainian].
Bykov M. (1911). Tarasova slava. Dniprovi khvyli. 2 berez. 133-134. [in Ukrainian].
(1912). Yuzhnaya zarya. 25 fevr. [in Russian].
Ivanov K. (1914). Po povodu chestvovaniya pamyati T. Shevchenko. Yuzhnaya zarya. 26 fevr. [in Russian].
Bykov N. (1914). Velikiy poet narodnoy chelovechnosti. Yuzhnaya zarya. 28 fevr. [in Russian].
(1912). Russkaya pravda. 27 noyabr. [in Russian].
Doroshenko D. (2007). Moi spomyny pro davnie mynule (1901—1914 roky). Kyiv. [in Ukrainian].
(1911). Russkaya pravda. 16 iyun. [in Russian].
(1911). Russkaya pravda. 26 fevr. [in Russian].
G.S. (1914). Shevchenko i evrei. Russkaya pravda. 26 fevr. [in Russian].
(1914). Russkaya pravda. 28 fevr. [in Russian].
(1914). Russkaya pravda. 27 fevr. [in Russian].
Novitskiy N. (1914). Shevchenkovskiy yubileynyiy komitet. Yuzhnaya zarya. 29 yan. [in Russian].
(1914). Yuzhnaya zarya. 26 yan. [in Russian].
(1915). Zvidomlennia pro diialnist Yuvileinoho Shevchenkovoho Komitetu v Katerynoslavi. Katerynoslav. [in Ukrainian].
Yavornytskyi D. (1914). T. H. Shevchenko — narodnyi ukrainskyi poet. Yuzhnaya zarya. 1 berez. [in Ukrainian].
Abrosymova C., Zhurba O., Kravets M. (Comps.). (1991). Letopis Ekaterinoslavskoy uchenoy arkhivnoy komissii (1904—1915). Bibliohrafichnyi dovidnyk. Kyiv. [in Ukrainian].
Matushevskyi F. (1909). Lysty z dorohy. Rada. 3 veres. [in Ukrainian].
"Utesheva H. (2009). Do istorii lektsiinoi roboty Katerynoslavskoho naukovoho tovarystva na pochatku XX st. Istoriia i kultura Prydniprovia. [in Ukrainian].
Portnova T. (2016). Liubyty i navchaty: selianstvo v uiavlenniakh ukrainskoi intelihentsii druhoi polovyny XIX stolittia. Dnepropetrovsk. [in Ukrainian].
Matushevskyi F. (1909). Lysty z dorohy. Rada. 29 serp. [in Ukrainian].
