Шевченків міф у міському публічному просторі Катеринослава кінця ХІХ — початку XX ст.

Анотація

Метою дослідження є спроба виявити, в який спосіб національний міф Шевченка почав проникати у міську публічну сферу Катеринослава — одного з найбільших поліетнічних промислових міст України кінця ХІХ ст.

Актуальність зумовлена станом сучасної історіографічної ситуації, в якій домінують народницький та краєзнавчий підходи до проблеми регіональної рецепції шевченківської спадщини.

Методологічні засади. Ключовим для дослідження стало поняття «міф», під яким розуміється замкнена семіотична система з набором універсальних символів, що через ритуал здатна виконувати свою регулятивну функцію. У публічному просторі міф (ре)продукується у результаті діяльності публічних áкторів, для визначення й аналізу яких запропоновано персонологічно-інституційний підхід. Окрім загальнонаукових і загальноісторичних, застосовано методи контент-аналізу та кейс-стаді. Розроблено модель дослідження генези й засвоєння Шевченкового міфу в регіональному публічному просторі.

Висновки. Національний міф Шевченка мав у Катеринославі нелінійний шлях становлення та розвитку. Виникнувши у публічному просторі у середині 1880-х рр., він циркулював у вузькому колі місцевої інтелігенції (І. Манжура, М. Биков), якій належить спроба закріплення його в місті. Однак на початку 1900-х рр. унаслідок прискореної модернізації в Катеринославі постало нове інституційне та кадрове середовище. Новими «публічними агентами» шевченківського дискурсу стали гуманітарії-представники «кадрового імпорту», прихильні до української ідеї (Д. Яворницький, А. Синявський). Діючи як у рамках громадських, так й офіційних організацій, вони просували національний міф Шевченка. Продуктом засвоєння цього міфу, з одного боку, стала його інструменталізація різними ідеологічними групами, з іншого — процес кристалізації національної ідентичності та самоідентифікації. Запропонована модель дослідження може бути корисною не лише для вивчення функціонування Шевченкового міфу в інших регіонах, а й загалом для студій з інтелектуальної та регіональної історії.