Сучасне джерелознавство: статус і роль в українській соціогуманітаристиці
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2024.02.183Ключові слова:
джерелознавство, спеціальні (помічні) історичні дисципліни, соціогуманітаристика, інструментарій наукових досліджень, унітарність джерела, кумулятивний підхідАнотація
Мета — формулювання сучасної візії джерелознавства, доведення його статусу та ролі як окремої науки (циклу наук) соціогуманітарного профілю, що має міждисциплінарний гуманітарний характер.
Її методологія охоплює інструментарій багатьох точних, природничих і гуманітарних наук. Роль джерелознавства як фундаментальної науки соціогуманітарної галузі полягає у виконанні інтегральних функцій, виходячи з багатоаспектного розуміння самого джерела як продукту діяльності людини у суспільстві.
Методологічні підходи визначаються застосуванням загальнонаукових методів досліджень, порівняльними характеристиками, використанням герменевтичних підходів до методології джерелознавства як цілісного комплексу соціогуманітарних дисциплін.
Наукова новизна. Джерелознавство визнається наріжним каменем соціогуманітаристики, окреслюються ідеї про систему джерелознавчого знання як сукупності загального джерелознавства та спеціальних складових у вигляді історичного, літературного, мовознавчого, філософського, правового тощо джерелознавства, які при тому залишаються сегментами власних наук, з’ясуванні унітарності джерела при всьому розмаїтті його форм й інструментарію дослідження.
Висновки. Джерела, які становлять основу будь-якого дослідження у соціогуманітарному колі, відіграють роль фундаментального компонента знання. Джерело потребує, з одного боку, визнання своєї унітарності незалежно від того, інструменти яких наук запроваджено для його дослідження. З іншого боку, вкрай необхідним є його різностороннє вивчення, тобто кумулятивні дослідження. Сучасне джерелознавство потребує максимального застосування напрацювань різних наук до дослідження свого об’єкта; засвоєння новітніх та інноваційних підходів до традиційних і нетрадиційних джерел; визнання існування у джерелі не тільки матеріальної, але й нематеріальної складової (ментальний підтекст) із можливістю її розкриття; зосередження на специфіці дослідження сучасних цифрових джерел і джерел у цифровому форматі; запровадження новітніх цифрових технологій для найповнішого розкриття інформаційного потенціалу джерел.
Посилання
Busel, V. T. (Ed.). (2005). Velykyj tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy. Kyiv; Irpin. [in Ukrainian].
Adjepong, A. (2018). Historical Imperialism in Science: A Theory of the Relations between History and Other Disciplines. International Journal of History and Cultural Studies. 4 (1): 10-46. doi: https://doi.org/10.20431/2454-7654.0304002
Polishchuk, V. V. (2020). Nevidomyi namisnyk kyivskykh voevod Semen Hrynkovych ta analiz aktu na prodazh s. Hlevakhy Sviato-Mykhailivskomu Zolotoverkhomu monastyriu v 1563 r. Ukrainskyi arkheohrafichnyi shchorichnyk: Nova seria. Kyiv. 23/24: 165-202. [in Ukrainian].
Antonovych, V. B. (1995). Kurs lektsii z dzhereloznavstva 1880-1881. O. Vasyliuk (upor.), I. Butych (nauk. red.) Kyiv. [in Ukrainian].
Antonovych, V. B. (2003). Lektsii z dzhereloznavstva. M. P. Kovalskyi (red.). Octroh; New York. [in Ukrainian].
Melnyk-Antonovych, K. M. (1932). Do vydanna 1 tomu tvoriv V. Antonovycha. Antonovych V. Tvory. K. M. Melnyk-Antonovych (red.). Kyiv. 1: XLIX-L. [in Ukrainian].
Bohdashyna, O. M. (2016). Pozytyvizm v istorychnii nautsi v Ukraini: suchasni obrazy klasychnoi modeli istoriopysannia. Pozytyvizm: refleksii shchodo klasychnoi modeli istoriopysannia. Mat. kruhloho stolu (Kharkiv, 29.11.2016). Kharkiv. 5-12. [in Ukrainian].
Le Goff, Zh. (2007). Seredniovichna uava. Esei. Lviv. [in Ukrainian].
Langlois, Ch.-V., Seignobos Ch. (1992). Introduction aux études historique. Paris: Ed. Kimė. [in French]. doi: https://doi.org/10.3917/kime.langl.1992.01
Bezdrabko, V. V. (2011). Do pytannia evolutsii nauky pro dokument, abo Odyn siuzhet z istorii dzhereloznavstva ta formuvannia peredumov dokumentoznavstva. Bibliotekoznavstvo. Dokumentoznavstvo. Informolohiia. Kyiv. 1: 8-16. [in Ukrainian].
Febvre, L. (1992). Combats pour L’Histoire. Paris: Libr. Armand Colin. [in French].
Tomashivskyi, S. (1906). Volodymyr Antonovych. Yoho dialnist na poli istorychnoi nauky (z nahody yuvileiu). Lviv. [in Ukrainian].
Hrushevskyi, M. (2007). Volodymyr Antonovych. Osnovni idei yoho tvorchosti i diialnosti. Hrushevskyi M. Tvory: u 50-ti tomakh. Lviv. T. 8. M. Kapral, V. Feloniuk (upor.). [in Ukrainian].
Yas, O. (2023). Komparatyvni istorii: instrumentalni mozhlyvosti, porivnialni perspektyvy ta piznavalni limity: Analit. zapyska. Kyiv. [in Ukrainian].
Myronets, N. (2008). Dzherela istorychnoi pamiati. Kyiv. [in Ukrainian].
Vislobokov, K. A. (2002). Problemy dzhereloznavstva istorii ukrainskoho prava. Archivy Ukrainy. Kyiv. 1-3: 24-34. [in Ukrainian].
Vislobokov, K. A. (2010). Do pytania pro kontseptualni osnovy dzhereloznavstva istorii prava. Pravova derzhava: Shchorichnyk nauk. prats. Kyiv. 21: 33-44. [in Ukrainian].
Borshchevskyi, I. V. (2006). Forma (dzherelo) prava: teoretychno-pravova sutnist poniattia. Pravova derzhava. Odesa. 21: 6-11. [in Ukrainian].
Kornii, L. (2019). Dzhereloznavstvo istorii ukrainskoi muzychnoi kultury. Kyiv; Nizhyn. [in Ukrainian].
Puriaeva, N. V. (2019). Ukrainske linhvistychne edytsiine dzhereloznavstvo. Ukrainska mova. 2: 94-105. [in Ukrainian]. doi: https://doi.org/10.15407/ukrmova2019.02.094
Boldt, A. D. (2019). Leopold von Ranke: A Biography. Routledge; London; New York. doi: https://doi.org/10.4324/9781351042741
Ranke, L. (1973). The Theory and Practice of History. G.G. Iggers and K. von Moltke (ed.). W.A. Iggers, K. von Moltke (trans.). Indianapolis; New York: Bobbs-Merril Co.
Kotliar, M. F. (1974). Dopomizhni istorychni dystsypliny na suchasnomu etapi rozvytku istorychnoi nauky. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. Kyiv. 2: 81-88. [in Ukrainian].
Perkun, V. (2021). Dopomizhni istorychni dystsypliny: pidsumky ta perspektyvy studii. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. Kyiv. 5: 191-202. [in Ukrainian].
Perkun, V. (2021). Dopomizhni istorychni dystsypliny: pidsumky ta perspektyvy studii. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. Kyiv. 6: 151-164. [in Ukrainian].
Havrylenko, V. (2014). Shliakh do sphrahistyky. A. Hrechylo (nauk. red., upor.) Kyiv; Lviv. [in Ukrainian].
"Wozniak, Th. Stand und Perspektiven der Historischen Grundwissenschaften. [in German]
Doublier, E., Schulz, D., D. Trump (Hg.). (2021). Die Historischen Grundwissenschaften Heute: Tradition — Methodische Vielfalt — Neuorientierung. Wien; Köln; Weimar: Böhlau verl. [in German]. doi: https://doi.org/10.7788/9783412520663
Voitsekhivska, I. N. (2001). Struktura istorychnoho dzhereloznavstva: tradytsii ta suchasni problemy. Arkhivoznavstvo. Arkheohrafiia. Dzhereloznavstvo: Mizhvidomch. zb. nauk. prats. Vyp. 3: Dzhereloznavchi dystsypliny. Kyiv. 255-270. [in Ukrainian].
Kalakura, Ya. S. (2004). Struktura spetsialnykh istorychnykh dystsyplin yak pidsystema istorychnoi nauky. Spetsialni istorychni dystsypliny: pytannia teorii ta metodyky. Kyiv. 11 (1): 37-52. [in Ukrainian].
Domanska, E. (2012). Istoria i suchasna humanitaristyka: doslidzhennia z teorii znannia pro mynule. Kyiv. [in Ukrainian].
Sharleman, N. V. (2015). Priroda i ludi Kievskoi Rusi. Vospominania. Avtobibliografia. Perepiska. Kyiv. [in Russian].
Mavrin, O. (2018). Neochikuvani zdobutky vtrachenoho chasu: teoria i metodyka arkheohrafii v URSR (40-vi — 80-ti roky XX st.). Kyiv. [in Ukrainian].
Perkun, V. (2020). Pechatka yak skladova prostoru pysmovoho dokumenta. Sfrahistychnyi shchorichnyk. Kyiv. VII: 34-49. [in Ukrainian].
Alforov, O. (2013). Vytoky: sfrahistychna tradytsia Kyivskoi Rusi. Tysiacha rokiv ukrainskoi pechatky: Kataloh vystavky. Kyiv. 21-27. [in Ukrainian].
Papakin, H. (2010/2011). “Hermenevtyka dzhereloznavcha” (arkhivna ta arkheohrafichna): do formuliuvannia problem. Eidos: Almanakh teorii ta istorii istorychnoi nauky. Kyiv. 5: 368-380. [in Ukrainian].
Papakin, H. (2020). Istorychna hermenevtyka yak nauka: “Suvora dumka metriv” (H.-G. Gadamer ta P. Rikior). Zhittia v nautsi: Studii na poshanu Liubovi Dubrovinoi. Kyiv. 217-244. [in Ukrainian].
Papakin, H. (2020). Dzhereloznavstvo u tsifrovomu sviti: shcho robyty? Slavistychna zbirka. Kyiv. V: 5-16. [in Ukrainian].
Berk, P. (Comp.). (2013). Novi pidkhody do istoriopysannia. Kyiv. [in Ukrainian].
Le Rua Liadiuri, E. (2009). Korotka istoriia klimatu: vid serednovichchia do nashykh dniv. Besidy z Anushkoiu Vasak. Kyiv. [in Ukrainian].
Abrams, L. (2016). Oral History Theory. 2-nd ed. Abingdon; New York: Routledge. doi: https://doi.org/10.4324/9781315640761
Hrynchenko, H. H., Rebrova, I. V., Romanova, I. M. (2012). Usna istoriia v postradianskykh doslidnytskykh praktykakh (na prykladi suchasnykh Bilorussii, Rossii ta Ukrainy). Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. Kyiv. 4: 172-187. [in Ukrainian].
Papakin, H. (2021). “Tsyfrovyi povorot” u dzhereloznavstvi: realnist, perspektyva chy iliuziia? Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. Kyiv. 1: 153-169. [in Ukrainian]. doi: https://doi.org/10.15407/uhj2021.01.153
Starchenko, N. (2020). Shukaiuchy tochku opertia: doslidnyk mizh dzherelom yak nepevnym opovidachem ta shliakhetskymy konventsiiami. Stratehii ta rytualy konfliktu: shliakhetskyi sotsium Volyni zlamu XVI i XVII st.: Dzherela ta interpretatsii. Kyiv. 6-72. [in Ukrainian].
Malchenko, O. Ye. (2021). Informatsiinyi potentsial harmatnykh stvoliv XV — pochatku XIX st. Kyiv. [in Ukrainian].
Smolii, V., Yas, O. (2022). Ukrainska sotsiohumanitarystyka voiennoi doby: vyklyky, perspektyvy, mozhlyvosti. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. Kyiv. 4: 53-70. [in Ukrainian].
Boiko, P., Brekhunenko, V., Zaiats, A., Amelina, O. (Comps.). (2021). Terytoriia, merezha poselen, personalnyi sklad zaporozkoho kozatstva seredyny 1770 — pochatku 1780-kh rr.: Zb. dok. Lviv; Kyiv. [in Ukrainian].
Boiko, P., Brekhunenko, V., Zaiats, A., Amelina, O. (Comps.). (2023). Evolutsiia skladu naselennia Pivdennoi Ukrainy ostannoi chverti XVIII — pochatku XIX st. v opysovo-statystychnykh dzherelakh: Zb. dok. Lviv; Zaporizhzhia. [in Ukrainian].
Bod, R. (2011). Zabuti nauki: Istoriia humanitarnykh nauk. Kyiv. [in Ukrainian].
