Сучасне джерелознавство: статус і роль в українській соціогуманітаристиці
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2024.02.183Ключові слова:
джерелознавство, спеціальні (помічні) історичні дисципліни, соціогуманітаристика, інструментарій наукових досліджень, унітарність джерела, кумулятивний підхідАнотація
Мета — формулювання сучасної візії джерелознавства, доведення його статусу та ролі як окремої науки (циклу наук) соціогуманітарного профілю, що має міждисциплінарний гуманітарний характер.
Її методологія охоплює інструментарій багатьох точних, природничих і гуманітарних наук. Роль джерелознавства як фундаментальної науки соціогуманітарної галузі полягає у виконанні інтегральних функцій, виходячи з багатоаспектного розуміння самого джерела як продукту діяльності людини у суспільстві.
Методологічні підходи визначаються застосуванням загальнонаукових методів досліджень, порівняльними характеристиками, використанням герменевтичних підходів до методології джерелознавства як цілісного комплексу соціогуманітарних дисциплін.
Наукова новизна. Джерелознавство визнається наріжним каменем соціогуманітаристики, окреслюються ідеї про систему джерелознавчого знання як сукупності загального джерелознавства та спеціальних складових у вигляді історичного, літературного, мовознавчого, філософського, правового тощо джерелознавства, які при тому залишаються сегментами власних наук, з’ясуванні унітарності джерела при всьому розмаїтті його форм й інструментарію дослідження.
Висновки. Джерела, які становлять основу будь-якого дослідження у соціогуманітарному колі, відіграють роль фундаментального компонента знання. Джерело потребує, з одного боку, визнання своєї унітарності незалежно від того, інструменти яких наук запроваджено для його дослідження. З іншого боку, вкрай необхідним є його різностороннє вивчення, тобто кумулятивні дослідження. Сучасне джерелознавство потребує максимального застосування напрацювань різних наук до дослідження свого об’єкта; засвоєння новітніх та інноваційних підходів до традиційних і нетрадиційних джерел; визнання існування у джерелі не тільки матеріальної, але й нематеріальної складової (ментальний підтекст) із можливістю її розкриття; зосередження на специфіці дослідження сучасних цифрових джерел і джерел у цифровому форматі; запровадження новітніх цифрових технологій для найповнішого розкриття інформаційного потенціалу джерел.