Еволюція поглядів В. Леніна на соціалізм (1917—1923)

Анотація

Мета: встановити причини та сутність трансформації ленінської візії соціалізму, яка відбулася в 1917—1923 рр. і відображена в останніх його роботах та в заповіті. Методологія дослідження базується на цивілізаційному підході до історії та застосуванні принципів історизму, системності й контент-аналізу. Наукова новизна обґрунтовується унікальністю створеного пропагандою та терором російсько-радянського державного соціалізму, тоталітарна природа якого передбачала злиття держави із суспільством і поєднувала політичну й економічну залежність експропрійованого більшовицькими вождями суспільства з патерналістським ставленням експропрійованої ними ж держави до громадян. Називати провальною політику комуністичного штурму 1918—1920 рр. не випадає. На відміну від утопічного Марксового комуносоціалізму, комунобільшовизм Леніна виявився здійсненним. Більшовицька «революція згори» дозволила вождям створити багатомільйонну армію та придушити опір білогвардійських генералів. Натомість спроби більшовиків підірвати вільний ринок і запровадити державний розподіл матеріальних благ призвели до руїни, хаосу й голоду. Економічний колапс змусив Леніна зупинити штурм 1918—1920 рр., визнати товарно-грошові відносини, вільний ринок і приватне підприємництво. Попередня політика була оголошена «воєнним комунізмом», нав’язаним громадянською війною в Росії, однак Ленін від неї не відмовився, а почав закликати партію більшовиків і керовану ним державу оволодіти товарно-грошовими відносинами в державному секторі та поступово знищити приватних підприємців. Після запровадження нової економічної політики поставлені ним у 1918—1920 рр. завдання залишалися незмінними: усі засоби виробництва у власності суспільства перевести у власність держави, тобто доповнити політичну залежність суспільства від держави залежністю економічною. Основні результати. Уже в жовтні 1921 р. Ленін став закликати використовувати капіталістичні методи господарювання в одержавлених «командних висотах» економіки, а з лютого 1922 р. з лексикону вождя зник термін «продуктообмін»: він зрозумів, що держава-комуна, тобто зрощена з радами робітничих і солдатських депутатів більшовицька партія, здатна поставити собі на службу товарно-грошові відносини й знищити тимчасово допущений в економіку приватний капітал. У політичному заповіті він відмовився від цілковитого переведення приватної власності суспільства у власність держави й обґрунтував необхідність запровадження кооперативної форми власності на засоби виробництва, яка мусила існувати паралельно з державною власністю. Це виключало необхідність примусової колективізації багатомільйонного селянства, тобто відчуження приватної власності. Паралельне існування двох форм власності руйнувало ленінську конструкцію державного соціалізму. Партія більшовиків уже на чолі з Й. Сталіним відмовилася переглядати курс на побудову державного соціалізму, названого «воєнним комунізмом», і провадила попередній ленінський курс 1918—1920 рр., не зупиняючись перед масовими репресіями та навіть геноцидом.

Надійшла / Received 20.02.2026