Криза імперії: угруповання О. Савицького, суспільство і влада на початку ХХ ст.
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2025.06.068Ключові слова:
Олександр Савицький, есери-максималісти, політико-кримінальне угруповання, революційний рух, Чернігівська губернія, Російська імперія.Анотація
Мета — проаналізувати трансформацію бойової дружини есерів-максималістів під проводом О. Савицького в політико-кримінальне угруповання, з’ясувати ставлення суспільства до нього та виявити проблеми і труднощі в діяльності органів державної влади Російської імперії в боротьбі з цим явищем. Методологія ґрунтується на принципах історизму та структурності, поєднанні мікро- й макроаналізу, коли на локальному рівні розглядаються історичні актори, які відбивають загальні тенденції епохи. Наукова новизна. Вперше на регіональному рівні простежено процес радикалізації соціалістичного руху в Російській імперії наприкінці революції 1905—1907 рр. та в період політичної реакції, перехід бойової дружини соціал-демократів в організацію есерів-максималістів із подальшою еволюцією в політико-кримінальне угруповання, в боротьбі з котрим яскраво проявилася неефективність влади. Розглянуто ставлення різних соціальних і політичних груп до терористів. Висновки. Охарактеризовано соціально-політичне життя в Росії наприкінці революції 1905—1907 рр. та в період політичної реакції, зокрема генезу бойової дружини соціал-демократів у збройний підрозділ есерів-максималістів і перетворення останнього на політико-кримінальну групу О. Савицького, яка орудувала в 1907—1909 рр. на території північних повітів Чернігівської, частково в Могильовській, Смоленській, Орловській губерніях. Про кримінальний характер злочинної організації свідчили вбивства представників органів влади, заможних громадян, «експропріації» поміщиків, підприємців, священнослужителів, волосних правлінь, а також робітників, селян. Зазначено на негативному ставленні до «зграї Савицького» різних соціальних верств і політичних структур. Дослідження засвідчило слабкість та неефективність органів влади, нездатність їх протидіяти навіть невеликим антидержавним й асоціальним формуванням, що стало ознакою серйозних кризових явищ, які призведуть до падіння самодержавства в 1917 р.
Посилання
Carrere d’Encause, E. (2007). Evrazijskaja imperija: istoriia Rossijskoj imperii s 1552 g. do nashikh dnei. Moscow: ROSSPEN. [in Russian].
Velychenko, S. (1999). Tsarskyi uriad v ukrainskykh huberniiakh 1800—1914 rokiv — vsemohutnist chy slabkist?: Deiaki zauvazhennia do metodolohii i interpretatsii. Ukraina moderna. 2-3. [in Ukrainian].
Eroshkin, N.P. (2006). Rossijskoe samoderzhavie. Moscow : Ros. gos. gumanit. un-t. [in Russian].
Kappeler, A. (2005). Rosiia yak polietnichna imperiia: Vynykhnennia. Istoriia. Rozpad. Lviv: Ukrainskyi katolytskyi universytet. [in Ukrainian].
Mironov, B.N. (2003). Sotsialnaia istoriia Rossii perioda imperii (XVIII — nachalo XX v.): Genezis lichnosti, demokraticheskoj semi, grazhdanskogo obshchestva i pravovogo gosudarstva. 2. Saint Petersburg : Dmitrij Bulanov. [in Russian].
Peregudova, Z.I. (2013). Politicheskiy sysk Rossii (1880—1917). Moscow: ROSSPEN. [in Russian].
Shandra, V. (1999). Vsemohutnist chy slabkist rosiiskoi vlady v Ukraini XIX st.: u prodovzhennia odniiei neordynarnoi statti. Ukrainskyi humanitarnyi ohliad. 2: 66-74. [in Ukrainian].
Shandra, V.S. (2005). Heneral-hubernatorstva v Ukraini: XIX — pochatok XX st. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].
Yarmysh, O.N. (2001). Karalnyi aparat samoderzhavstva v Ukraini v kintsi XIX — na pochatku XX st. Kharkiv. [in Ukrainian].
Pavko, A.I. (1999). Politychni partii, orhanizatsii v Ukraini, zarodzhennia, evoliutsiia, diialnist, istorychna dolia: Kinets XIX st. — liutyi 1917 r. Kyiv. [in Ukrainian].
Pavlov, D. (1996). Soiuz sotsialistov-revoliutsionerov maksimalistov. Politicheskie partii Rossii: Konets XIX — pervaia tret XX v.: Entsiklopediia. Moscow : ROSSPEN. 580-581. [in Russian].
Zevelev, A.I., Sviridenko, Yu.P. & Shelokhaev, V.V. (eds.). (2000). Politicheskie partii Rossii: istoriia i sovremennost. Moscow: ROSSPEN. [in Russian].
Budnitskij, O.V. (2000). Terrorizm v rossijskom osvoboditelnom dvizhenii: ideologija, etika, psikhologija (vtoraia polovina XIX — nachalo XX v.). Moscow: ROSSPEN. [in Russian].
Kryvobok, O.P. (2011). Diialnist politychnykh partii ta orhanizatsii na pivnochi Livoberezhnoi Ukrainy v kintsi XIX — na pochatku XX st. Nizhyn: NDU. [in Ukrainian].
Savchenko, V.A. (2017). Diialnist anarkhistskykh orhanizatsii v Ukraini u 1903—1929 rr.: istorychnyi aspekt ta politychna praktyka. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NANU. [in Ukrainian].
Fedkov, O. (2017). Ukrainska sotsial-demokratychna spilka: u poshukakh ideino-politychnoi identychnosti. Kamianets-Podilskyi: Kamianets-Podilskyi natsionalnyi universytet imeni Ivana Ohiienka. [in Ukrainian].
Shtyrbul, A. (2018). Partizanskaia borba v Rossijskoj imperii perioda Pervoj revoliutsii i “stolypinskoi” reaktsii (1905—1910 gg.). XX vek i Rossiia: obshchestvo, reformy, revoliutsii. Samara. 6: 158-186. [in Russian].
Fedkov, O. (2017). Sotsial-demokratychnyi rukh u pivnichnomu Livoberezhzhi Ukrainy ta v sumizhnykh rehionakh Bilorusi v 1905—1907 rr. Skhidnoievropeiskyi istorychnyi visnyk. 5: 37-45. [in Ukrainian].
(1959). Piatyj (Londonskij) syezd RSDRP: aprel — maj 1907 g.: Protokoly. Protokoly i stenograficheskie otchety syezdov i konferentsij Kommunisticheskoj partii Sovetskogo Soiuza. Moscow : Gos. izd-vo polit. lit-ry. 615-616. [in Russian].
(2002). Soiuz eserov-maksimalistov: 1906—1924 gg.: Dokumenty, publitsistika. Moscow : ROSSPEN. [in Russian].
Belovinskij, L.V. (2007). Illiustrirovannyj entsiklopedicheskij istoriko-bytovoj slovar russkogo naroda XVIII — nachalo XX v. Moscow : Eksmo. [in Russian].
(1908). Razboj v Starodubskom uezde. Kievskaia mysl. 12 noiabria. № 314. 2. [in Russian].
(1909). Chernigovets. Razbojnik Savitskij. Poslednie novosti. 2 aprelia. № 623. 2-3. [in Russian].
(1903). Chernigovskaia guberniia. Entsiklopedicheskij slovar. 38: Chelovek — Chuguevskii polk. Saint Petersburg : Brokgauz-Efron. 590-599. [in Russian].
(19 sentiabria 1908). Chernigovskoe slovo. № 26. 2. [in Russian].
Eroshkina, A.N. (2005). Gubernator: 1703—1917. Gosudarstvennost Rossii: Slovar-spravochnik. 5. Moscow : Nauka. [in Russian].
Peregudova, Z.I. (2011). Kuliabko Nikolaj Nikolaevich. Petr Arkadevich Stolypin: Entsiklopediia. Moscow : ROSSPEN. 273-274. [in Russian].
