Київський археологічний інститут (1917–1924 рр.) як багатопрофільна платформа співпраці гуманітаріїв-науковців Києва
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2019.06.082Ключові слова:
Київський археологічний інститут, гуманітарії, історичні дисципліни, професорсько-викладацький склад, студентство.Анотація
Анотація. Мета дослідження. На основі аналізу широкого кола архівних джерел та опублікованих матеріалів висвітлити передумови становлення й основні етапи діяльності Київського археологічного інституту, розкрити його роль як багатопрофільної платформи співпраці гуманітаріїв-науковців Києва, виявити внесок викладачів і студентів інституції в історичну та археологічну науку, пам’яткоохоронну, архівну справу, музеє-, мистецтвознавство тощо. Методологічні засади дослідження ґрунтуються на принципах історизму, наукової об’єктивності та системності, діалектичному підході до історичних явищ. Відповідно до поставленої мети й завдань було використано сукупність загальнонаукових, міждисциплінарних та спеціальних методів дослідження. Наукова новизна полягає в тому, що у статті комплексно досліджено процес формування і становлення КАІ в період із 1917 по 1924 рр. На основі аналізу архівних джерел та опублікованих матеріалів виявлено маловивчені аспекти розвитку й діяльності інституції, переосмислено їх із позицій сучасності. Узагальнено розмаїття форм і напрямів діяльності установи в комплексі заходів із вивчення, охорони та популяризації пам’яток. Здійснено аналіз здобутків викладачів і випускників КАІ. Виявлено взаємозв’язок вищої школи, наукових установ досліджуваного періоду з Київським археологічним інститутом. У висновках зазначено, що КАІ став науково-освітньою установою та координаційно-дослідним центром, платформою співпраці гуманітаріївнауковців, тут потужний розвиток отримали спеціальні історичні дисципліни. Висвітлено роль КАІ як наукового форуму, де постало українське мистецтвознавство, розвивались архівістика, археологія та документалістська школа В.Антоновича. Наголошено, що саме історія мистецтва й мистецтвознавство поряд з архівно-книгознавчим спектром дослідів були головним напрямом наукової діяльності установи. Інститут став одним із провідних центрів, де склалася історико-порівняльна концепція давньоукраїнської культової архітектури І.Моргілевського, а також осередком дослідження києвознавчих питань історії мистецтва. Простежено зв’язок КАІ з концепціями М.Грушевського та його школою, із представниками київського Українського наукового товариства. Зазначено, що результатом діяльності інституції стало формування нової плеяди фахівців, професійних археологів, істориків, архівістів, мистецтвознавців.
Посилання
Bilokin, S.I. (2009). Na shliakhakh instytutsionalizatsii: do sotsialnoi istorii humanitarnykh nauk v Ukraini XX st. Kyiv. [in Ukrainian].
Homoliako, A. (2011). Rol V.Yu.Danylevycha u stvorenni ta diialnosti Arkheolohichnoho instytutu v Kyievi. Literatura ta kultura Polissia, 65, 290–301. [in Ukrainian].
Hyrych, I. (2005). Poet arkhitektury Heorhii Lukomskyi. Khronika 2000, 61–62. [in Ukrainian].
Hyrych, I. (2012). Diialnist Kyivskoho tovarystva okhorony pamiatok starovyny i mystetstva (1910–1919) ta yoho diiachi. Ukrainska khudozhnia kultura: istoriia ta suchasni problemy: Zbirnyk naukovykh prats. Kyiv. [in Ukrainian].
Konstantynesku, L. (1995). Tradytsiina arkheohrafiia v kursakh Kyivskoho arkheolohichnoho instytutu. Materialy yuvileinoi konferentsii, prysviachenoi 150-richchiu Kyivskoi arkheohrafichnoi komisii, 30 (Problemy edytsiinoi ta kameralnoi arkheohrafii: istoriia, teoriia, metodyka), 103–122. Kyiv; Sedniv. [in Ukrainian].
Matiash, I.B. (1998). Pershyi ukrainskyi oseredok fakhovoi pidhotovky arkhivistiv: (do 80-littia Kyiv. arkheol. in-tu). Kyivska starovyna, 6, 53–73. [in Ukrainian].
Matiash, I.B. (1999). Dzherelna baza istorii arkhivnoi osvity: (Kyivskyi arkheolohichnyi instytut). Spetsialni haluzi istorychnoi nauky: Zb. na poshanu M.Ya.Varshavchyka: Seriia «Istoriia arkhivnoi spravy: spohady, doslidzhennia, dzherela», 2, 81–91. [in Ukrainian].
Matiash, I.B. (2001). Arkhivna nauka i osvita v Ukraini 1917–1930 rokiv: Avtoref. dys. d-ra ist. nauk: 07.00.06. Kyiv. nats. un-t im. T.Shevchenka, 7–25. [in Ukrainian].
Nenasheva, O. (2009). Arkhitekturoznavchi studii I.V.Morhilevskoho: teoriia zapozychen u konteksti totalitarnoi nauky 1920–1930-kh rokiv. Suchasni problemy doslidzhennia, restavratsii ta zberezhennia kulturnoi spadshchyny, 6, 163–200. [in Ukrainian].
Nestulia, O.O. (1991). Ponad use stavyv istynu (F.I.Shmit). Represovane kraieznavstvo, 37–55. Kyiv; Khmelnytskyi. [in Ukrainian].
Ohloblyn, O. (1963). Spomyny pro Mykolu Zerova i Pavla Fylypovycha. Bezsmertni: Zb. spohadiv. Miunkhen. [in Ukrainian].
Polonska-Vasylenko, N. (2011). Spohady. Kyiv. [in Ukrainian].
Shcherban, T.O. (2009). Mystetstvoznavtsi Ukrainskoho naukovoho tovarystva ta yikhnii vnesok u nauku, osvitu, kulturu. Visnyk Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy, 11, 47–55. Kyiv. [in Ukrainian].
Spaska, Ye.Yu. (1990). Spohady pro moho naisuvorishoho vchytelia Danyla Shcherbakivskoho. Nauka i kultura: Ukraina: Shchorichnyk, 24, 272–286. Kyiv. [in Ukrainian].
Stavytska, A. (2012). Kyivskyi arkheolohichnyi instytut yak navchalno-naukova korporatsiia. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy: Zb. nauk. pr., 9, 263–267. Kyiv. [in Ukrainian].
Ulianovskyi, V.I. (1995). Natalia Dmytrivna Polonska-Vasylenko-Morhun: Storinkamy zhyttiepysu. Istoriia Ukrainy (Vol.1). Kyiv. [in Ukrainian].
Verba, I.V. (2000). Zhyttia i tvorchist N.D.Polonskoi-Vasylenko (1884–1973). [in Ukrainian].
Verezomska, S.Zh. (2004). Diialnist F.Ernsta u skladi Kyivskoho hubernskoho komitetu okhorony pamiatok mystetstva i starovyny 1920–1922 rr. Istoriia Ukrainy: malovidomi imena, podii, fakty, 28, 218–229. Kyiv; Khmelnytskyi; Kamianets-Podilskyi. [in Ukrainian].
Yurkova, O. (2009). Mytrofan Dovnar-Zapolskyi ta Donskyi arkheolohichnyi instytut: tochka peretynu. Arkhivy Ukrainy, 5 (265), 220–228. [in Ukrainian].
