Почесне громадянство міст підросійської України у другій половині ХІХ ст.: стратегії вдячності та лояльності
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2019.06.058Ключові слова:
почесне громадянство, міста, стратегії лояльності, мотиваційний механізм, нагорода, Російська імперія.Анотація
Анотація. У другій половині ХІХ ст. словосполучення «почесне громадянство» позначало як соціальний стан, утворений 1832 р., так і нагороду, що її від 1860‑х рр. надавали міські ради за погодженням з імператором. Якщо соціальний стан почесного громадянства був унікальним явищем, то нагорода від міської ради – більш універсальне, воно існує до сьогодні. Питання почесного громадянства міст Російської імперії та українських земель як її частини загалом належить до локальних проблем. Утім ця локальна проблема може стати ілюстрацією ширших тенденцій в еволюції міського суспільства другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Мета цієї статті – проаналізувати саме нагороди. Вони відображають, з одного боку, волю конкретних міських дум віддячити тим чи іншим доброчинцям, з іншого – стратегії лояльності та бюрократичні традиції, які існували в Російській імперії. Під час дослідження було застосовано методи порівняння та контекстного аналізу, а також типологізації. Справи присвоєння почесного громадянства розглянуто в кількох містах підросійської України, у тому числі Києві, Катеринославі, Севастополі, Миколаєві та ін. Висновки. Інститут почесного громадянства мислився владою як мотиваційний механізм, потужний економічний і соціально-психологічний інструмент. Усіх відзначених званням почесного громадянина можна поділити на три групи – чиновництво (їх нагородження було проявом бюрократичних законів та стратегій лояльності міських дум), благодійники (отримання ними нагороди ставало проявом уже їхніх стратегій побудови іміджу та бажання міста висловити вдячність за доброчинство), громадські діячі. Престижність звання була незаперечною (саме тому багато хто й домагався його), так само, як і розуміння міськими елітами потреби орієнтуватися на центральну владу. Почесне громадянство в містах підросійської України проіснувало до 1917 р.
Посилання
Smith, A.K. (2017). Honored Citizens and the Creation of a Middle Class in Imperial Russia. Slavic Review (Volume 76, Issue 2, Summer 2017), 327–349. doi: https://doi.org/10.1017/slr.2017.81
Akulenko, I.V. (2015). Pochetnoe grazhdanstvo v rossijskoj politicheskoj istorii. Vestnik Rossijskogo universiteta druzhby narodov. Ser.: Politologiya, 4, 369–377. [in Russian].
Akulenko, I.V. (2014). Pochetnoe grazhdanstvo v Rossijskoj imperii. Istoricheskij zhurnal: nauchnye issledovaniya, 4, 425–431. [in Russian].
Beketova, V.M. (2007). Vysvitlennia istorii instytutu pochesnoho hromadianstva v krai zasobamy muzeinoi ekspozytsii. Prydniprovia: istoryko-kraieznavchi doslidzhennia, 4, 325–336. Dnipropetrovsk. [in Ukrainian].
Belokrys, A.M. (2005). Pochetnoe grazhdanstvo v dorevolyutsionnoj Rossii. Moskovskij zhurnal: Istoriya gosudarstva Rossijskogo, 3, 55–57. [in Russian].
Vodotyka, T.S. (2019). Pochesni hromadiany Kyieva: 1872–1917. Kyiv: Suchasnyi pysmennyk. [in Ukrainian].
Husar, Yu.S. (2000). Siaivo zhyttia: knyha-spohad pro Pochesnoho hromadianyna m. Chernivtsiv Pavla Mykhailovycha Kaspruka. Chernivtsi: Misto. [in Ukrainian].
Kocherhin, I.O. (2018). Oleksandr Pol: Henii mista na Dnipri. Dnipro: Herda. [in Ukrainian].
Kocherhin, I.O. (2002). Oleksandr Pol: mrii, spravy, spadshchyna. Dnipropetrovsk. [in Ukrainian].
"Maidebura, A.M. (n.d.). Zvannia pochesnyi hromadianyn iak osoblyvyi vyd nahorod orhaniv mistsevoho samovriaduvannia. [in Ukrainian].
Nardova, V.A. (1999). Institut pochetnogo grazhdanstva gorodov Rossii (kolichestvennyj i sotsialno-professionalnyj sostav) 1863–1899 gg. Problemy sotsialno-ekonomicheskoj i politicheskoj istorii Rossii XIX–XX vv., 211–221. Sankt-Peterburg. [in Russian].
Nedria, K., Chornobai, P. (2013). Pochesnyi hromadianyn mista Katerynoslava kniaz M.P.Urusov: Suspilno-politychnyi portret. Dnipropetrovsk: NHU. [in Ukrainian].
"Proskurovskaya, Yu. Pochetnye grazhdane Moskvy (n.d.) [in Russian].
Taranets, S. (2004). Staroobryadchestvo goroda Kieva i Kievskoj gubernii. Kiev. [in Russian].
Tatarynov, S.J., Fedotov, S.A. (2012). Hreky Bakhmutu u 2-i polovyni XIX – na pochatku XX stolit. Zbirnyk naukovykh prats Kharkivskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni H.S.Skovorody. Ser.: Istoriia ta heohrafiia, 43, 142–145. [in Ukrainian].
"Fesenko, A.A. (2018). Vnesok pochesnykh hromadian Pivdnia Ukrainy u rozvytok rehionu druhoi polovyny XIX – pochatku XX st.: Dys. … kand. ist. nauk (d-ra filosofii). [in Ukrainian].
Shykhanov, R.B. (2015). Pochesni hromadiany mista Zaporizhzhia. Zaporizhzhia: Pryvoz prynt. [in Ukrainian].
Yurchenko, D.Yu. (2010). Vnesok rodyny Kharytonenkiv u rozvytok kultury ta osvity na Slobozhanshchyni (druha pol. XIX – poch. XX st.). Zbirnyk naukovykh prats [Kharkivskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni H.S.Skovorody]. Ser.: Istoriia ta heohrafiia, 39, 138–142. [in Ukrainian].
