Комеморативні практики українців Галичини як елемент формування та збереження національної пам’яті (1920—1950-ті рр.)
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2024.03.187Ключові слова:
Галичина, національна пам’ять, сільське населення, тоталітарний режим, радянські репресивні органи, український національно-визвольний рухАнотація
Мета полягає в розкритті комеморативних практик українців Галичини у формуванні та збереженні національної пам’яті.
Методологія базується на загальнотеоретичних принципах і конкретно-історичних методах пізнання, використання яких спрямоване на об’єктивне висвітлення досліджуваних подій, фактів, явищ у контексті тогочасних суспільно-політичних процесів у динамічному розвитку. Проблемно-хронологічний метод, застосований під час підготовки статті, дозволив виокремити тематичні сюжети в їх діалектичному зв’язку, досягнути теоретичного узагальнення цілого й частин, взаємодії організаційно-структурних елементів.
Наукова новизна означена авторською інтерпретацією ролі історичних символів у творенні та збереженні національної пам’яті українців Галичини, сформованої на основі опрацювання історичних джерел різного походження.
Висновки. Зазнавши поразки в боротьбі за відновлення української державності на початку 1920-х рр., українці краю опинилися перед вибором: або розчинитися в польському суспільстві, або знайти ті маркери, які допоможуть зберегти національну ідентичність. Дослідження комеморативних практик суспільних груп дало змогу побачити уявлення про минуле учасників тих спільнот та окреслити чинники, які впливають на конструювання певних суспільних уявлень про давніші часи відповідно до їх світоглядних орієнтирів. Те, як сучасники бачать минуле, що вони в ньому зауважують і виокремлюють, яскраво ілюструє поточні суспільні настрої. Саме тому від того, як нинішні українці формуватимуть колективні уявлення про минуле, залежатиме подальший розвиток нашої спільноти.
