Волинська трагедія в контексті геноцидних студій
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2025.01.225Ключові слова:
Волинська трагедія, геноцидні студії, Друга світова війна, Україна, Польща, РуандаАнотація
Мета — аналіз спроб застосування практик геноцидних студій для характеристики волинських подій 1943 р. Дискусійність означення українсько-польського протистояння як «геноциду», тенденція до його утвердження та використання характерних підходів у розмовах про інші історичні події, котрі визначають як геноцид, привертає увагу дослідників.
Завдання. На основі вивчення наукових праць визначити, наскільки виправдана кваліфікація українсько-польського протистояння в роки Другої світової війни як геноциду.
Методологічним підґрунтям виступають принципи науковості, історичної об’єктивності, неупередженості, порівняльні процедури та міждисциплінарні підходи. Наукова новизна полягає в комплексності дослідження актуальних питань визнання чи невизнання подій геноцидом, аналізі суперечливих аспектів щодо відповідальності за цей злочин.
Висновки. Констатовано, що встановлення фактів геноциду — складне завдання. Розглядаються вузлові питання правової оцінки Волинської трагедії. Водночас наголошено на використанні поняття «геноцид» поза правовим контекстом науковцями, політиками, громадськими діячами. Ключовими дисциплінами, що складають підґрунтя вивчення волинських подій, є соціологія, соціальна психологія, антропологія, історія, які дозволяють зрозуміти механізми колективної поведінки та взаємодії у соціальних колективах. Виокремлено головні постулати «геноцидної інтерпретації» Волині’43, окремо звернено увагу на крайню інтерпретацію, запропоновану Р. Шавловським. Робиться висновок, що основним елементом визнання подій геноцидом на сьогодні є участь в їх здійсненні державних органів. Звернено увагу на порівняльні дослідження геноцидів як друге покоління геноцидних студій (сербсько-хорватський конфлікт у роки Другої світової війни, події в Руанді). Перспективи подальших досліджень полягають у подоланні «замкненості» у джерелознавчому та історіографічному підходах до «волинської проблеми» через розширення соціокультурного контексту та методологічного ракурсу в міждисциплінарному напрямі.
