"Почастішали випадки відмови…": низова мережа секретних співробітників КДБ УРСР в умовах системної кризи 1985-1991 рр.

Анотація

У фокусі статті — аналіз діяльності та настроїв агентів та довірених осіб КДБ УРСР у пе ріод у 1985—1991 роках.

Завдання роботи сконцентровані навколо питань про те, як КДБ вербувало секретних співробітників, як змінювалася їх чисельність, як вони використовувалися, як та чому змінювалися настрої агентури в означений період, як на зміну поведінки агентури реагували співробітники органів КДБ.

Методологічною основою аналізу є концепція дієздатності.

Наукова новизна. Агентуру розглянуто не як безсуб’єктні частини механізму політичного контролю, а як індивідів, які були здатні як на покору, так і на протидію КДБ в умовах, коли ця протидія стала можливою.

Основні результати. З’ясовано, що у 1985—1991 роках КДБ УРСР продовжував формування кола осіб, які з різних міркувань надавали КДБ інформацію про своє оточення, «сигналізували» про «антидержавні» настрої певних людей, погоджувалися на здійснення провокацій, збір компрометуючих матеріалів тощо. Доведено, що, якщо у 1986—1987 році секретні співробітники покірно виконували покладені на них функції, то у наступні роки вони почали виявляти тривогу щодо своєї діяльності, а згодом й взагалі відмовлятися від співпраці. Підраховано, що за два роки: 1987—1989 рр. — загальна кількість агентів КДБ УРСР зменшилася майже на десять тисяч осіб. Головними причинами відмови сексотів продовжувати співпрацю був страх втратити репутацію в очах ближнього кола. Агенти наполягали на неморальності подібної співпраці та на її недоцільності в умовах політики гласності. Шукаючи рішення щодо збереження агентури, співробітники КДБ УРСР сходилися у думці про готовність поставити співпрацю на контрактну основу та знищити всі агентурні справи та інші документи, які могли нашкодити репутації секретних співробітників.