Чи була "грушевськіана" в українській радянській історіографії?
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2020.02.152Ключові слова:
Грушевський, «грушевськіана», українська радянська історіографія, влада, політика пам’ятіАнотація
Мета дослідження – обґрунтувати тезу про важливе місце постаті й доробку М.Грушевського в українській радянській історіографії, про його багатоаспектну в ній присутність, яка співіснувала із забороною та демонізацією. Таку рецепцію історика запропоновано називати «українською радянською грушевськіаною».
Методологія ґрунтується на методах історіографічного аналізу й синтезу. Наукова новизна полягає в порівнянні та узагальненні досвіду як офіційного (владного), так і професійного контекстів сприйняття спадщини М.Грушевського за різних суспільно-політичних обставин радянської України. Показано, що попри неґативне офіційне ставлення до нього, його тексти й концепції були розповсюдженими в ідейно відмінних середовищах українських радянських істориків та суттєво впливали на радянське бачення українського минулого. Зроблено припущення про значну роль, яку відіграла традиція «української радянської грушевськіани» у швидкому просуванні спадщини вченого в історичну науку незалежної України.
Висновки. На фактологічному й концептуальному багажі текстів М.Грушевського українська радянська історіографія великою мірою вибудовувала власний наратив історії України та свою ідентичність. Для тієї ж порівняно незначної групи істориків в УРСР, професійна тотожність яких не обмежувалася радянськими взірцями фахової поведінки, а то й контрастувала з ними, учений був неоголошеним найбільшим науковим авторитетом. Потребують доповнення міркування сучасних дослідників про те, що первинний інтерес до М.Грушевського з боку українських істориків в умовах незалежності був викликаний новопосталими спонуками інтелектуального та суспільно-політичного штибу. У даному разі має йтися не тільки про злободенність, а і про континуум із попереднім, радянським, етапом історієписання в Україні.
Посилання
Baran, V., Mandebura, O., Shapoval, Yu. and Yudynkova, H. (Comps.). (2003). Petro Shelest: «Spravzhnii sud istorii shche poperedu»: Spohady. Shchodennyky. Dokumenty. Materialy. Kyiv: Heneza. [in Ukrainian].
Baturina, S. (2004). Biblioteka F.P.Shevchenka yak dzherelo do rekonstruktsii naukovoho svitohliadu vchenoho. “Istynu vstanovliuie sud istorii”: Zbirnyk na poshanu Fedora Pavlovycha Shevchenka, 2, 55–66. Kyiv. [in Ukrainian].
Bilokin, S. (1988). Mykhailo Hrushevskyi. Literaturna Ukraina – Literary Ukraine, 29, 7. [in Ukrainian].
Bilokin, S. (2010). Vydannia “Spomyniv” M.Hrushevskoho: istoriia rukopysu ta vydannia. Ukrainskyi arkheohrafichnyi shchorichnyk: Nova seriia – Ukrainian Archeographic Yearbook: A New Series, (15), 697–713. [in Ukrainian].
Bilokin, S.I. (1990). Na polytsiakh spetsfondiv u rizni roky. Slovo i chas – Word and Time, 1, 69–76. [in Ukrainian].
Boiko, I., Kyryliuk, Ye. (1966). Mykhailo Hrushevskyi. Literaturna Ukraina – Literary Ukraine, 77, 3–4. [in Ukrainian].
Boriak, H. (1989). Povernuty narodovi naukovu spadshchynu M.S.Hrushevskoho. Literaturna Ukraina – Literary Ukraine, 11, 8. [in Ukrainian].
Braichevskyi, M. (1996). Yak my vshanovuvaly Mykhaila Hrushevskoho v den yoho stolittia. Ukrainskyi istoryk – Ukrainian Historian, 1/4, 319–321. [in Ukrainian].
Braichevskyi, M. (1997). Problema antiv. Ukrainskyi istoryk – Ukrainian Historian, 1/4, 56–60. [in Ukrainian].
Braichevskyi, M.Yu. (1968). Pokhodzhennia Rusi. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].
Dashkevych, Ya. (1996). Borotba z Hrushevskym ta yoho Lvivskoiu shkoloiu za radianskykh chasiv. Ukrainskyi istoryk – Ukrainian Historian, 1/4, 88–141. [in Ukrainian].
Dzyra, Ya. (1998). Intelektual z natsionalnoiu vdacheiu. Spetsialni istorychni dystsypliny: pytannia teorii ta metodyky: Zbirnyk naukovykh prats ta spohadiv (Pamiati vydatnoho vchenoho-istoryka, chl.-kor. NAN Ukrainy I.O.Hurzhiia). Kyiv, (2), 462–474. [in Ukrainian].
Dzyra, Ya.I. (1968). Ukrainski litopysy XVII–XVIII st. v radianskii istoriohrafii. Istorychni dzherela ta yikh vykorystannia – Historical Sources and Their Use, (3), 177–189. [in Ukrainian].
Dzyra, Ya.I. (1970). Pershovidkryvach ukrainskykh starozhytnostei, budivnychyi kyivskoi filolohichnoi shkoly (Do 100-richchia vid dnia narodzhennia akademika V.M.Perettsa). Ukrainskyi istorychnyi zhurnal – Ukrainian Historical Journal, 1 , 135–137. [in Ukrainian].
Dzyra, Ya.I. (1971). Samiilo Velychko ta yoho litopys (Do 300-richchia vid dnia narodzhennia litopystsia). Istoriohrafichni doslidzhennia v Ukrainskii RSR – Historiographical Studies in the Ukrainian SSR, (4), 198–223. [in Ukrainian].
Dzyra, Ya.I. (Comp.). (1971). Litopys Samovydtsia. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].
Fedoruk, Ya. (2013). Zhyttia Mykhaila Hrushevskoho v Moskvi ta yoho orhanizatsiina diialnist (1931–1934). Zahartovana istoriieiu: Yuvileinyi zbirnyk na poshanu profesora Nadii Ivanivny Myronets z nahody 80-littia vid dnia narodzhennia, 175–204. Kyiv. [in Ukrainian].
Fedotova, O.O. (2009). Politychna tsenzura drukovanykh vydan v USRR–URSR (1917‒1990 rr.). Kyiv. [in Ukrainian].
Formozov, A.A. (2004). Russkie arkheologi v period totalitarizma: Istoriograficheskie ocherki. Moskva: Znak. [in Russian].
Hapusenko, I.M. (1966). Borotba skhidnykh slovian za vykhid do Chornoho moria. Kyiv. [in Ukrainian].
Hrushevskyi Mykhailo Serhiiovych. (1960). Ukrainska Radianska Entsyklopediia, 3, 509–510. Kyiv: Holov. red. URE. [in Ukrainian].
Hunchak, T. and Solchanyk, R. (Comps.). (2001). Tysiacha rokiv ukrainskoi suspilno-politychnoi dumky, 8. Kyiv: Dnipro. [in Ukrainian].
Hurzhii, O. (2016–2017). Istoryk-administrator: Arnold Sheveliev ochyma suchasnyka. Eidos: almanakh teorii ta istorii istorychnoi nauky – Eidos: Historiographic Almanac, 9, 209–216. [in Ukrainian].
Illeritskij, V.E. and Kudryavtsev, I.A. (Eds.). (1961). Istoriografiya istorii SSSR (s drevnejshikh vremen do Velikoj Oktyabrskoj sotsialisticheskoj revolyutsii). Moskva: Sotsekgiz. [in Russian].
"Kasianov, H. (n.d.). Ukraina-1990: «boi za istoriyu». [in Russian].
Klid, B. (1991–1992). Istoriia i polityka: Borotba navkolo spadshchyny Mykhaila Hrushevskoho. Ukrainskyi istoryk – Ukrainian Historian, 3-4/1-4, 186–199. [in Ukrainian].
Kolesnyk, I.I. (2005). Fedir Shevchenko: intelektualna henealohiia ukrainskoho radianskoho istoryka. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal – Ukrainian Historical Journal, 2, 178–192. [in Ukrainian].
Kravets, M.M. (1967). Hetman Ukrainy Petro Konashevych-Sahaidachnyi. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal – Ukrainian Historical Journal, 4, 126–128. [in Ukrainian].
Malanchuk, V. (1971). Dvi kontseptsii mynuloho i suchasnoho Ukrainy. Zhovten – October, 1, 101–109. [in Ukrainian].
Marchenko, V. (1994). Lysty do materi z nevoli. Kyiv: Fundatsiia im. Oleha Olzhycha. [in Ukrainian].
Nechkina, M.V. (Ed.). (1963). Ocherki istorii istoricheskoj nauki v SSSR, 3. Moskva: AN SSSR. [in Russian].
Ocheretianko, V. (1996). Zagratovani knyhy: Vstanovlennia partiino-derzhavnoho kontroliu nad vydanniam, rozpovsiudzhenniam ta vykorystanniam literatury v Ukraini u 20–30-ti roky. Z arkhiviv VUChK–GPU–NKVD–KHB – From the Archives of VUCHK–GPU–NKVD–KGB, 1, 128–141. [in Ukrainian].
Ovcharenko, F.D. (2000). Spohady. Kyiv: Oriiany. [in Ukrainian].
Plokhii, S. (2009). U poshukakh ostannoho tomu Mykhaila Hrushevskoho. Poklykannia: Zbirnyk prats na poshanu profesora o. Yuriia Mytsyka, 66–75. Kyiv. [in Ukrainian].
Pyrih, R. (1993). Zhyttia Mykhaila Hrushevskoho: Ostannie desiatylittia (1924–1934). Kyiv. [in Ukrainian].
Pyrih, R.Ya. and Telvak, V.V. (2016). Mykhailo Hrushevskyi: biohrafichnyi narys. Kyiv: Lybid. [in Ukrainian].
Pyrih, R.Ya. (1996). Hrushevskoznavstvo: stan ta perspektyvy rozvytku. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal – Ukrainian Historical Journal, 5, 71–83. [in Ukrainian].
Pyrih, R.Ya. (2016). Mykhailo Hrushevskyi: suspilne usvidomlennia istorychnoi postati. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal – Ukrainian Historical Journal, 4, 4–10. [in Ukrainian].
Pyrih, R.Ya., Hrytsenko, T.T., Rublov, O.S. and Soloviova, A.A. (Comps.). (1997). Mykhailo Hrushevskyi: mizh istoriieiu ta politykoiu (1920–1930-ti roky): Zbirnyk dokumentiv i materialiv. Kyiv. [in Ukrainian].
Robinson, A.M. (2009). M.S.Grushevskij i russkaya akademicheskaya elita. Slavyanskij almanakh 2008, (13), 177–206. Moskva. [in Russian].
Rubach, M.A. (1963). Grushevskij Mikhail Sergeevich. Sovetskaya Istoricheskaya Entsiklopediya, 4, 858–859. Moskva: Sovetskaya entsiklopediya. [in Russian].
Rubach, M.A. (1969). Hrushevskyi Mykhailo Serhiiovych. Radianska entsyklopediia istorii Ukrainy, 1, 483–484. Kyiv: Holovna redaktsiia URE. [in Ukrainian].
Rublov, O.S. and Yurkova, O.V. (Comps.). (2011). Instytut istorii Ukrainy Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy: Dokumenty i materialy: 1936–1991, 1. Kyiv. [in Ukrainian].
Rublov, O.S. (Comp.). (2007). Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy: Druhe dvadtsiatyrichchia (1957–1977): Dokumenty i materialy. Kyiv. [in Ukrainian].
Shapoval, Yu. (2004). Zanurennia u temriavu: Mykhailo Hrushevskyi u 1919–1934 rr. Aktualni problemy vitchyznianoi istorii XX st. – Actual Problems of National History of 20 Century, (1), 306–421. Kyiv. [in Ukrainian].
Shekera, I.M. (1967). Kyivska Rus XI st. u mizhnarodnykh vidnosynakh. Kyiv. [in Ukrainian].
Shekera, I.M. (1963). Mizhnarodni zviazky Kyivskoi Rusi: Z istorii zovnishnoi polityky v period utvorennia i zmitsnennia Drevnoruskoi derzhavy v VII–X st. Kyiv. [in Ukrainian].
Shevchenko, F.P. (1966). Chomu Mykhailo Hrushevskyi povernuvsia na Radiansku Ukrainu. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal – Ukrainian Historical Journal, 11, 13–31. [in Ukrainian].
Shevchenko, F. (2014). Istorychni studii: Zbirka vybranykh prats i materialiv (Do 100-richchia vid dnia narodzhennia). Kyiv. [in Ukrainian].
Smolii, V.A. (Ed.). (2003). Ukrainski istoryky XX stolittia: Biobibliohrafichnyi dovidnyk, 2. Kyiv; Lviv. [in Ukrainian].
Sokhan, P.S., Ulianovskyi, V.I. and Kirzhaiev, S.M. (1993). M.S.Hrushevskyi i Academia: Ideia, zmahannia, diialnist. Kyiv. [in Ukrainian].
"Stenohrama rozmov [Stepana Velychenka] z Yaroslavom Dzyroiu 1988 r. Ch.1. [in Ukrainian].
Telvak, V. (2008). Tvorcha spadshchyna Mykhaila Hrushevskoho v otsinkakh suchasnykiv (kinets XIX – 30-ti roky XX st.). Kyiv; Drohobych. [in Ukrainian].
Telvak, V. (2011). Hrushevskoznavstvo – spetsialna haluz istorychnykh znan: Navchalno-metodychnyi posibnyk dlia studentiv istorychnykh spetsialnostei vyshchykh navchalnykh zakladiv. Drohobych. [in Ukrainian].
Yakubets, O.A. (2014). V.Shcherbytskyi ta ideolohiia: do pytannia shchodo prychyn „malanchukivshchyny”. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal – Ukrainian Historical Journal, 5, 107–125. [in Ukrainian].
Yaremchuk, V. (2009). Mynule Ukrainy v istorychnii nautsi URSR pisliastalinskoi doby. Ostroh. [in Ukrainian].
Yaremchuk, V. (2017). Ukrainska istoriohrafiia: suspilno-politychna istoriia. Ostroh. [in Ukrainian].
Yas, O. (2016). „Na choli respublikanskoi nauky…”: Instytut istorii Ukrainy (1936–1986): Narysy z instytutsionalnoi ta intelektualnoi istorii. Kyiv. [in Ukrainian].
