Німецьке ґубернаторство Миколаїв у 1918 р.: до постановки проблеми
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2020.03.145Ключові слова:
німецькі війська в Україні 1918 р., німецькі органи влади в Україні 1918 р., німецьке ґубернаторство Миколаїв, Українська революція 1917–1921 рр.Анотація
Метою статті є постановка проблеми взаємин німецького військового командування з українським цивільним населенням на реґіональному рівні в 1918 р. З огляду на політичну, стратегічну, економічну значущість у ході Української революції 1917–1921 рр. для вивчення обрано Миколаїв і його округу.
Методологічні засади дослідження ґрунтуються на принципах історизму, об’єктивності, системності, комплексності. При цьому використано методи власне історичного дослідження, архівної евристики та джерелознавчих досліджень.
Наукова новизна. Уперше висвітлено реґіональний зріз відносин німецького військового командування з українським цивільним населенням у форматі інституцієзнавчого дослідження. Характеристика режиму «нетипової окупації», запропонована Р.Пирогом, завдяки цій студії поповнилася суттєвим аспектом – наявністю німецьких військово-цивільних органів влади. У березні 1918 р. німці створили в Миколаєві свою комендатуру, завдання якої полягало у співпраці з місцевими органами влади задля забезпечення власних військ, а на початку травня 1918 р. було запроваджене пряме військово-цивільне управління у вигляді ґубернаторства Миколаїв. Причиною його заснування стало прагнення німців установити контроль над місцевими суднобудівними заводами та Чорноморським флотом. Ґубернатор мав широкі повноваження стосовно цивільного населення, органів міського самоврядування, промислових підприємств, портів, трудових відносин, продовольчої справи тощо. У грудні 1918 – березні 1919 рр. йому довелося вирішувати проблему евакуації через Миколаїв німецьких військових частин із країн Азії. Втручання ґубернатора в міське життя мало точковий, але принциповий характер. Для подальшого дослідження німецьких органів влади в Україні революційного періоду, у тому числі миколаївського ґубернаторства, потрібно вивчити документи з архівів нашої країни та Німеччини.
Посилання
Dornik, V., Lib, P. (Comps). (2015). Voienni operatsii. Ukraina mizh samovyznachenniam ta okupatsiieiu: 1917–1922 rr. Kyiv. [in Ukrainian].
Fest, V. (2016). Nikolaev – poslednij forpost nemetskikh vojsk na Chernom more. Nikolaev. [in Russian]. doi: https://doi.org/10.1134/S0036029516120132
Levchenko, L. (2017). Problema Chornomorskoho flotu i sudnobudivnykh zavodiv u roky Ukrainskoi revoliutsii: mykolaivski vizii. Istorychnyi arkhiv, 18, 84–104. [in Ukrainian].
Levchenko, L. (Comp.). (2019). Mykolaivshchyna u vyri revoliutsiinykh podii: berezen 1917 r. – kviten 1918 r.: Dokumenty ta materialy. Mykolaiv. [in Ukrainian].
Levchenko, L. (Ed.). (2017). Mykolaivshchyna: narysy istorii revoliutsii 1917–1921 rr. Mykolaiv. [in Ukrainian].
Kotliar, Yu., Levchenko, L. (2019). Regionalnyi zris ukrainskoi revoliutsii 1917–1921 rr.: Mykolaivshchyna. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 5, 122–146. [in Ukrainian].
Pyrih, R. (2018). Vidnosyny Ukrainy i Tsentralnykh derzhav: netypova okupatsiia 1918 r. Kyiv. [in Ukrainian].
Shchukin, V. (2019). Povstannia u Mykolaievi v berezni 1918 r. Mykolaivshchyna u vyri revoliutsiinykh podii: berezen 1917 r. – kviten 1918 r.: Dokumenty ta materialy, 70–115. Mykolaiv. [in Ukrainian].
