Зміна поколінь істориків як методологічний та світоглядний діалог в українській історіографії (кінець ХІХ – перше двадцятиріччя ХХІ ст.)
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2020.04.137Ключові слова:
покоління, українська історіографія, методологія, історики, зміна поколінь, наукові школи, наступність, спадкоємністьАнотація
Мета розвідки полягає в тому, щоб на основі загальної теорії поколінь з’ясувати особливості зміни поколінь істориків в українській історіографії кінця ХІХ – початку ХХІ ст., простежити її вплив на оновлення методологічних і концептуальних засад, проблематики історичної науки, збагачення дослідницького досвіду.
Методика дослідження включає послідовне дотримання принципів історизму, наступності, антропологізму, цивілізаційного, енергетичного, соціокультурного, ґенераційного та системного підходів, застосування методів історіографічного аналізу та синтезу, компаративістики, моделювання, конкретно-історичного, історико-хронологічного, історико-генетичного пізнання та власних спостережень.
Наукова новизна зумовлюється тим, що вперше на основі авторських напрацювань, а також попередників системно розглянуто процес й особливості зміни поколінь українських істориків у контексті загальних тенденцій реалізації принципу наступності з урахуванням конкретно-історичних умов історії України новітньої доби.
Висновки. У результаті дослідження процесу зміни поколінь істориків з’ясовано його вплив на розвиток української історіографії з кінця ХІХ до перших десятиріч ХХІ ст., висвітлено його теоретико-методологічні, історіософські та історичні засади, термінологічний апарат, принципи наступності та спадкоємності, а також кризові явища розривів і конфліктності. У рамках означеного періоду умовно виокремлено шість поколінь українських істориків, обґрунтовано критерії їх хронологічних меж, названо найбільш характерні ознаки кожного з них. Відстежено традиції й новаторство методологічного інструментарію, їх спільні та відмінні риси. Звернуто увагу на переломні віхи у зміні поколінь, їх вплив на світогляд і цінності українських істориків, діяльність наукових інституцій, осередків і шкіл в Україні та за рубежем, на проблематику досліджень, оновлення парадигми, концептуальних, методологічних підходів в історичній науці, зміст історичної освіти.
Посилання
Bondar, V. (2014). Suchasna ukrainska istoriohrafia: pidsumky i vyklyky. Istoriohrafichni doslidzhennia v Ukraini, 25, 95. [in Ukrainian].
Dashkevych, Ya. (2011). Postmodernizm ta ukrainska istorychna nauka. «Uchy nelozhnymy ustamy skazaty pravdu»: istorychna eseistyka, 341–345. [in Ukrainian].
Hlomozda, K. (2004). Stan ukrainskoi istoriohrafii ta vyznachennia yii roli v suchasnomu suspilstvi. Mahisterium, 17: Istorychni studii. [in Ukrainian].
Holovko, V.V. (2003). Istoriohrafiia kryzy istorychnoi nauky: Ukrayinskyi kontekst. Kyiv. [in Ukrainian].
Hrytsak, Ya. (2005). Ukrainska istoriohrafiia: 1991–2001: Desiatylittia zmin. Ukraina moderna, 9, 66–67. [in Ukrainian].
Hyrych, I. (2016). Mykhailo Hrushevskyi – konstruktor ukrainskoi modernoi natsii. Kyiv. [in Ukrainian].
Kahanov, Yu. (2019). Konstruiuvannia radianskoi liudyny (1953–1991): ukrainska versiia. Zaporizhzhia. [in Ukrainian].
Kalakura, Ya.S. (2016). Metodolohiia istoriohrafichnoho doslidzhennia. Kyiv [in Ukrainian].
Kalakura, Ya.S. (2012). Ukrainska istoriohrafiia. Kyiv. [in Ukrainian].
Kolesnyk, I.I. (2000). Ukrainska istoriohrafiia (XVIII – pochatok XX st.). Kyiv. [in Ukrainian].
Kolesnyk, I.I. (2013). Ukrainska istoriohrafiia: kontseptualna istoriia. Kyiv. [in Ukrainian].
Kolesnyk, I.I. (2016). Instytut istorii Ukrainy: Nove ukrainske vidrodzhennia. Kyiv. [in Ukrainian].
Kondratiuk, K. (2002). Ukrainska istoriohrafiia XIX – pochatku XX st.: osnovni napriamy i kontseptsii. Lviv. [in Ukrainian].
Kotsur, V.P., Kotsur, A.P. (1999). Istoriohrafiia istorii Ukrainy. Chernivtsi. [in Ukrainian].
Kulchytskyi, S. (2005). Holodomor 1932–1933 rr. v Ukraini yak henotsyd. Problemy istorii Ukrainy: fakty, sudzhennia, poshuky, 14, 225–300. [in Ukrainian].
Lutsyshyn, O.B. (2018). Heneratsiina teoriia Ivana Franka. Visnyk Lvivskoho universytetu: Seriia filolohichna, 67(2), 101–107. [in Ukrainian].
Matviichuk, O. (2018). Teoriia pokolin: chomu my rizni ta yak porozumitysia odne z odnym. Praktyka upravlinnia doshkilnym zakladom, 7, 36–41. [in Ukrainian].
Onyshchenko, A.S. (2014). Pokolinnia yak sotsialna katehoriia. Naukovi pratsi Chornomorskoho derzhavnoho universytetu imeni Petra Mohyly: Seriia Sotsiolohiia, 234, 222, 61–62. [in Ukrainian].
Ostrianko, A. (2012). Naukovi istorychni shkoly v Ukraini: fantomy ukrainskoi istoriorafii. Istoriohrafichni doslidzhennia v Ukraini, 22, 293–310. [in Ukrainian].
Serykh, A.A. (2010). Pokolencheskaya identichnost istorikov Rossii v kontse XIX – nachale XX vv.: Avtoref. diss. ... kand. ist. nauk. Omsk. [in Russian].
Udod, A. (2015). Prosopohrafichna palitra ukrainskykh radianskykh istorykiv doby «rozvynenoho sotsializmu». Svitlo i tini ukrainskoho radianskoho istoriopysannia, 161–168. [in Ukrainian].
Yaremchuk, V. (2009). Mynule Ukrainy v istorychnii nautsi URSR pisliastalinskoi doby. Ostroh. [in Ukrainian].
Yaremchuk, V. (2017). Ukrainska istoriohrafiia: suspilno-politychna istoriia. Ostroh. [in Ukrainian].
Żarnowski, J. (2015). Pokolenia historyków po 1945 r. a przeobrażenia polskiej historiografii. Klio Polska: Studia i Materiały z Dziejów Historiografii Polskiej, 7, 15–42. [in Polish].
Zashkilniak, L. (1999). Metodolohiia istorii: vid davnyny do suchasnosti. Lviv. [in Ukrainian].
