Протиборство спецслужб закордонних центрів ОУН із КДБ (1960-ті – початок 1990-х рр.)
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2021.03.114Ключові слова:
ОУН, закордонні центри, спецслужби, СБ, КДБ, УРСР, дисидентський рух, аґентура, кур’єр, провокація, референтураАнотація
Мета дослідження – висвітлити протиборство спеціальних підрозділів закордонних центрів ОУН із КДБ у 1960-х – на початку 1990-х рр.
Методологічною основою стали принципи наукової об’єктивності та історизму. Використано такі загальноісторичні методи: історико-порівняльний, ретроспективний, проблемний, структурний.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що, увівши до наукового обігу значну кількість неопублікованих архівних документів і матеріалів, які зберігаються в Галузевому державному архіві Служби безпеки України, проаналізовано діяльність спецслужб закордонних центрів ОУН, скеровану на протидію провокаціям органам держбезпеки УРСР і підтримку дисидентського руху в республіці зазначеного періоду.
Висновки. Починаючи з 1960-х рр., діяльність служби безпеки Закордонних частин (СБ ЗЧ) ОУН відбувалась у тісній взаємодії насамперед із референтурою Крайового зв’язку (КЗ), Спілкою української молоді (СУМ), Антибільшовицьким блоком народів (АБН). У розглядуваний період закордонні осередки ОУН зіткнулись із посиленням провокацій органів держбезпеки УРСР, метою яких було деморалізувати та розколоти діаспору. Намагаючись протидіяти ідеологічним диверсіям, есбісти не лише публікували у своїй пресі спростування та застереження, ретельно розслідуючи кожну провокацію, інформуючи про результати інші закордонні центри ОУН, а й, своєю чергою, також здійснювали ідеологічно-підривні операції проти радянського режиму. Зручним майданчиком для останніх стали різноманітні міжнародні заходи, спортивні змагання, насамперед Олімпійські ігри. Значну шкоду закордонним центрам ОУН завдавали складні і тривалі оперативні ігри КДБ. СБ натомість проводила власні оперативні ігри, спираючись на підтримку української діаспори. Більшість оунівських центрів відійшли від радикальних гасел і зосередилися на підтримці в УРСР дисидентів, яким надавалася різноманітна допомога. Наприкінці 1980-х рр. спецслужби закордонних центрів ОУН сконцентрували свої зусилля на підтримці масового протестного руху в республіці. Після проголошення незалежності України їхні діячі остаточно леґалізувалися, займаючись у подальшому літературною, науковою, громадською діяльністю.
Посилання
Andriushchenko, E. (2015). Ukrainski pravoradykalni orhanizatsii v konteksti suspilno-politychnykh protsesiv (kinets 1980-kh – 2015). (Candidate’s thesis). Zaporizhzhia. [in Ukrainian].
Antoniuk, Ya. (2018). “Olimpiiskyi aspekt” antyradianskoi borotby zakordonnykh tsentriv OUN (1960–1988). Aktualni pytannia suspilno-humanitarnykh nauk ta istoriia medytsyny: Zbirnyk materialiv Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii (Chernivtsi, 11–12 zhovtnia 2018 r.). Chernivtsi. [in Ukrainian].
Bazhan O., Birchak V., Boriak H. (Comps.) (2019). Chornobylske dosie KGB: Suspilni nastroi: ChAES u postavariinyi period. Zbirnyk dokumentiv pro katastrofu na Chornobylskii AES. Kyiv. [in Ukrainian].
Danylenko, V. (2017). Vlada URSR i zakordonni ukraintsi (1950–1980-ti rr.): Dokumenty i materialy. Kyiv. [in Ukrainian].
Maievskyi, M. (2012). Spetssluzhby Polskoi Narodnoi Respubliky proty oseredkiv zarubizhnykh ukrainskykh orhanizatsii. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 3, 122–134. [in Ukrainian].
Mudryk-Mechnyk, S. (1994). Sluzhba bezpeky Revoliutsiinoi OUN u borotbi z NKVD–NKHB–MHB–KHB. Ternopil. [in Ukrainian].
Viedienieiev, D., Bystrukhin, H. (2006). “Povstanska rozvidka diie tochno y vidvazhno…”. Dokumentalna spadshchyna pidrozdiliv spetsialnoho pryznachennia Orhanizatsii ukrainskykh natsionalistiv ta Ukrainskoi povstanskoi armii: 1940–1950-ti rr. Kyiv. [in Ukrainian].
Viedienieiev, D., Bystrukhin, H. (2007). Dvobii bez kompromisiv: Protyborstvo spetspidrozdiliv OUN ta radianskykh syl spetsoperatsii: 1945–1980 rr. Kyiv. [in Ukrainian].
