Медико-астрологічний трактат "Жилъ стреканїе" в контексті українського Ренесансу (вступна стаття й публікація Н. Заторського)

Анотація

Мета публікації — запровадження до наукового обігу досі невиданого середньовічного джерела з історії української медичної думки та його контекстуалізація в тогочасному інтелектуальному середовищі Великого князівства Литовського.

Методологія. Застосовано історіографічний і джерельний аналіз для висвітлення стану досліджень, текст джерела передано науково-критичним методом.

Наукова новизна. Вперше публікується трактат «Книга или посланіе или предлогъ слова, еже именуется Жилъ стреканїе», автор якого належав до віленського гуртка інтелектуалів, що їх як інтегральну складову частину українського Відродження досі не помічали.

Висновки. Підсумовуючи доволі скупі зауваження науковців стосовно твору «Жилъ стреканїе», перевагу віддано тезі про його постання радше в останній чверті XV ст., в контексті контактів руської еліти Великого князівства Литовського з інтелектуалами Новгородської республіки, яких потім охарактеризували як «пожидовілих» і засудили. Підкреслено роль Флорентійської унії в поширенні тенденцій Ренесансу у Великому князівстві Литовському, які простежуються в тому числі в діяльності київського гуртка перекладачів, що стояли біля витоків новгородської «єресі». Не менше значення мала унія для контактів русинів Польсько-Литовської держави із західною церквою, сприяючи поширенню ідей Ренесансу серед руської еліти. При цьому одним із конкретних шляхів розповсюдження загальноєвропейських тенденцій були подорожі проунійних русинів до країн Європи, зокрема паломництва в Рим. При цьому звернено увагу на відсутність дотепер Вільна як одного з важливих осередків інтелектуального життя русинів Великого князівства Литовського в полі зору дослідників українського Відродження. Окреслено постаті, які належали до віленського кола гуманістів і мають бути зарахованими до діячів українського Ренесансу.