Про інноваційне співробітництво університетів і бізнесу: досвід України

Анотація

Стаття присвячена дослідженню проблем інноваційного співробітництва між університетами та бізнесом у контексті парадигми відкритих інновацій. Основними джерелами інформації для аналізу є наукові публікації за означеною проблемою, дані державної статистики України щодо інноваційної діяльності підприємств, електронні джерела інформації органів влади та українських університетів. Огляд попередніх досліджень вказує на зміну ролі сучасних університетів: крім освіти та досліджень вони дедалі більше залучаються до інноваційних, соціальних і економічних проєктів.

Загальна політична і макроекономічна ситуація в Україні та несприятливість бізнес середовища призводять до низької інноваційної активності підприємств. Статистичний аналіз показав, що частка інноваційно активних підприємств у 2018—2020 роках була найменшою (8,5 %) за всі роки спостереження, а частка інноваційно активних підприємств, залучених до інноваційного співробітництва із зовнішніми партнерами, складала 65 %. Підприємці не схильні налагоджувати партнерські відносини із університетами: тільки 5,6 % інноваційно активних підприємств співпрацюють із ними.

Аналіз діяльності кращих за національним рейтингом університетів України дав змогу простежити певний позитивний тренд: заклади вищої освіти прагнуть розширити контакти і взаємодію з реальним сектором економіки для активізації інноваційної діяльності. Наведено приклади організаційних форм співробітництва університетів із бізнесом. Вони включають наукові та технологічні парки, центри трансферу технологій, бізнес-інкубатори, он лайн-інформаційні системи, онлайн-платформи та інші інструменти.

Наголошено, що встановлення плідних відносин між підприємствами та університетами країни може сприяти інноваційній діяльності обох компонентів національної інноваційної системи, особливо з огляду на високий освітній потенціал України. Зроблено висновок про необхідність створення координаційних структур з питань взаємодії закладів вищої освіти та інноваційно активних підприємств з метою вдалої реалізації спільних проєктів щодо створення та впровадження інноваційних розробок і наукомістких технологій, розвитку високотехнологічних виробництв. Підкреслено, що національна інноваційна система не може ефективно розвиватися, покладаючись лише на ініціативи окремих організацій та підприємств, і тому держава має відігравати визначальну роль у створенні сприятливих умов для співробітництва університетів і підприємств. Державній інноваційній політиці України наразі бракує послідовності у прийнятті та виконанні законів щодо науково-освітньої та інноваційної сфери.