Гендерний паритет у науці: тенденції в світі та в Україні

Анотація

Стаття присвячена проблемі гендерного паритету наукових кадрів у контексті прийнятих Україною міжнародних гендерних стандартів та політики сприяння ефективному використанню інтелектуальних ресурсів країни. Проаналізовано міжнародні документи ООН, ОЕСР та інших організацій, які стосуються гендерних питань наукової сфери. На базі статистичних даних Держстату України виявлено основні гендерні характеристики науково-кадрового потенціалу країни. З’ясовано, що рівень участі жінок у наукових дослідженнях високий у порівнянні з іншими країнами, проте спостерігається горизонтальна та вертикальна гендерна сегрегація. Менше ніж у інших наукових дисциплінах жінки працюють у сфері фізико-математичних та технічних наук. Частка жінок серед докторів наук значно менша, ніж серед дослідників та кандидатів наук, що негативно впливає на досягнення гендерного паритету в керівництві науковими колективами та прийнятті управлінських рішень у науці. Горизонтальна гендерна сегрегація відображає відмінність між жінками та чоловіками стосовно вибору дисциплінарного профілю наукової кар’єри і не включає принцип нерівності. Вертикальна гендерна сегрегація обумовлена нерівністю можливостей. Зроблено висновок, що фемінізацію науки в Україні, яка спостерігалася в останні десятиліття, не слід однозначно розглядати як позитивну тенденцію. Збільшення частки дослідників-жінок є наслідком погіршення фінансового забезпечення науки, зниження престижності наукової праці, відпливу з науки дослідників-чоловіків. При формуванні гендерно чутливої наукової політики необхідно зважувати на наявність проблеми вертикальної та горизонтальної сегрегації в науці та створювати більш сприятливі умови для кар’єрного зростання талановитих дослідників-жінок на користь науки та інновацій, але не на шкоду науковій діяльності дослідників-чоловіків.