СУЧАСНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ЕПІТЕЛІАЛЬНОГО РАКУ ЯЄЧНИКА

Анотація

Рак яєчника (РЯ) є одним з найпоширеніших злоякісних новоутворень (ЗН) жіночої репродуктивної системи та посідає перше місце у структурі смертності жінок від онкогінекологічної патології. За останні 10 років приріст захворюваності на РЯ становив 11,5% і залишається на сьогодні високим без явної тенденції до зниження. Мета: аналітичний огляд сучасної наукової інформації щодо чинників ризику розвитку РЯ, його скринінгу та діагностики, лікування хворих на початкових стадіях, з поширеними формами, рецидивами РЯ. Об’єкт і методи: проаналізовано наукові публікації 2014–2019 рр. (пошук з використанням пошукового ресурсу PubMed), дані щодо хворих на РЯ, пролікованих у Національному інституті раку (Київ, Україна), клінічні рекомендації Європейської асоціації медичної онкології (European Society for Medical Oncology, ESMO) за 2016 р., американських Національних стандартів діагностики та лікування злоякісних пухлин (National Comprehensive Cancer Network, NCCN) за 2019 р. Результати: стадія, ступінь диференціації та гістологічний тип ЗН є основними факторами прогнозу та вибору методу лікування пацієнток з епітеліальним РЯ. Проведення скринінгу у жінок групи високого ризику дозволяє знизити частоту виникнення РЯ. Застосування сучасних методів інструментальної діагностики, патоморфологічного та імуногістохімічного дослідження, визначення онкомаркерів, виявлення мутацій та адекватне стадіювання відіграють ключову роль у виборі тактики лікування РЯ. Стандартом є хірургічне втручання з подальшим хіміо­терапевтичним лікуванням, обсяг і тактика яких залежать від стадії захворювання, ступеня диференціації та гістологічного типу пухлини, індивідуальних особливостей пацієнтки (вік, супутня патологія, репродуктивні плани тощо). При поширених формах РЯ основою хірургічного лікування є повна циторедукція. Доведена ефективність застосування таргентної терапії (бевацизумаб) в ад’ювантному та неоад’ювантному режимі при поширених формах епітеліального РЯ та його рецидивах. Рекомендовано застосування підтримувальної терапії РАRP-інгібіторами для лікування не тільки пацієнток з ВRCA-мутаціями, а і хворих загальної популяції. Висновки: у виборі тактики лікування на основі його ключових методів важливе значення має адекватне стадіювання. Зростає значення генетичних та молекулярних досліджень, за результатами яких можна прогнозувати підвищений ризик розвитку РЯ, індивідуалізувати та коригувати схеми лікування.