АБЕРАЦІЇ ХРОМОСОМ В ОНКОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ ПРОМЕНЕВОЇ ТЕРАПІЇ НА АПАРАТІ РОКУС-АМ ТА ЛІНІЙНОМУ ПРИСКОРЮВАЧІ CLINAC 600C
DOI:
https://doi.org/10.32471/oncology.2663-7928.t-21-2-2019-g.7165Ключові слова:
аберації хромосом, гамма-терапія, мегавольтна терапія на лінійному прискорювачі, рак голови та шиї, рак легені, рак тіла маткиАнотація
Мета: визначення рівня аберацій хромосом у лімфоцитах периферичної крові на початковому етапі променевого лікування хворих онкологічного профілю з пухлинами різних локалізацій (рак тіла матки (РТМ), легені (РЛ), голови та шиї (РГШ)) залежно від джерела випромінювання. Об’єкт і методи: обстежено 45 хворих (РТМ — 21, РЛ — 16, РГШ — 8). Цитогенетичний аналіз лімфоцитів периферичної крові за загальноприйнятим методом проводили до початку променевого лікування та через 24 год після отримання пацієнтами першого сеансу гамма-терапії 60Со на апараті РОКУС-АМ (22 пацієнти) або мегавольтної терапії на лінійному прискорювачі Clinac 600C (23 пацієнти). Результати: показано достовірне підвищення частоти аберацій хромосомного типу у хворих на РТМ та РЛ вже після першого сеансу дистанційної гамма- та мегавольтної променевої терапії (ПТ). Вірогідної різниці цитогенетичних показників при застосуванні цих джерел випромінювання не виявлено, однак зростання рівня дицентриків порівняно з допроменевими значеннями у групі онкогінекологічних хворих відбувалося в 2 рази швидше, ніж у хворих на РЛ. Рівень вільних ацентричних фрагментів із початком ПТ підвищувався у 1,8 раза в обох групах хворих. Інтенсивність утворення радіаційно-індукованих пошкоджень залежала від локалізації пухлини. Встановлено статистично значуще перевищення сумарної частоти та окремих видів аберацій хромосомного типу у хворих на РТМ при зіставленні з групами хворих на РЛ та РГШ. Співвідношення нестабільних аберацій хромосомного типу у хворих на РТМ, РЛ та РГШ становило 1,0 : 0,67 : 0,57. Розподіли частот аберацій хромосомного типу по клітинах після першого сеансу променевого лікування були наддисперсними щодо статистики Пуассона у всіх обстежуваних групах. Висновки: аналіз цитогенетичних показників виявив підвищення рівня аберацій хромосом вже після першого сеансу ПТ із застосуванням як РОКУС-АМ, так і Clinac 600C, та показав відмінності у характері накопичення пошкоджень у хворих із пухлинами різних локалізацій. У хворих з найбільшим об’ємом опроміненої ділянки тіла (а саме при РТМ) спостерігали найвищий рівень аберацій хромосомного типу у порівнянні з хворими на РЛ та РГШ. Отримані результати важливі для підвищення точності оцінки наслідків впливу терапевтичного опромінення на непухлинні клітини.
Посилання
Thariat J, Hannoun-Levi JM, Sun Myint A, Vuong T, et al. Past, present, and future of radiotherapy for the benefit of patients. Nat Rev Clin Oncol 2013; 10 (1): 52–60.
Vinogradov VM. Perspective methods of radiation therapy. Practical Oncol 2007; 8 (1): 194–204 (in Russian).
Muller I, Geinitz H, Braselmann H, et al. Time-course of radiation-induced chromosomal aberrations in tumor patients after radiotherapy. Int J Radiat Oncol Biol Phys 2005; 63 (4): 1214–20.
Tawn EJ, Whitehouse CA. Persistence of translocation frequencies in blood lymphocytes following radiotherapy: implications for retrospective radiation biodosimetry. J Radiol Prot 2003; 23 (4): 423–30.
Khvostunov IK, Kursova LV, Shepel NN, et al. The estimation of appropriateness of chromosomal aberration assay as a biological dosimetry based on cytogenetic investigation of lung cancer patients given non-uniform fractional exposures to high doses of therapeutic 60Co γ-rays. Radiat Biol Radioecol 2012; 52 (5): 467–80 (in Russian).
Roch-Lefevre S, Pouzoulet F, Giraudet AL, et al. Cytogenetic assessment of heterogeneous radiation doses in cancer patients treated with fractionated radiotherapy. Br J Radiol 2010; 83 (993): 759–66.
Fong L, Chen JY, Ting LL, et al. Chromosome aberrations induced in human lymphocytes after partial-body irradiation. Radiat Res 1995; 144 (1): 97–101.
Sreedevi B, Rao BS, Nagaraj H, Pal NK. Chromosome aberration analysis in radiotherapy patients and simulated partial body exposures: biological dosimetry for non-uniform exposures. Radiat Prot Dosim 2001; 94 (4): 317–22.
Cytogenetic dosimetry: applications in preparedness for and response to radiation emergencies 2011; Vienna: International Atomic Energy Agency. 229 p.
Higueras M, Gonzalez JE, Di Giorgio M, Barquinero JF. A note on Poisson goodness-of-fit tests for ionizing radiation induced chromosomal aberration samples. Int J Radiat Biol 2018; 94 (7): 656–63.
Atramentova LA, Utevskaya OM. Statistical methods in biology. Gorlovka: Vydavnytstvo Likhtar, 2008. 248 p. (in Russian).
Maznyk NO, Vinnikov VA, Mikhanovskyi OA, et al. Cytogenetic effects in patients with cervical and ovarian cancers undergoing radiation therapy. Ukr Radiol Zhurnal 2002; 10 (1): 32–6 (in Ukrainian).
Senthamizhchelvan S, Pant GS, Rath GK, et al. Biodosimetry using micronucleus assay in acute partial body therapeutic irradiation. Phys Med 2009; 25 (2): 82–7.
Dіomina EA, Ivankova VS. The individual radiation sensitivity of cancer patients: radiobiological and clinical aspects. Neoplasm 2012; 1–2 (9–10): 201–5 (in Ukrainian).
