ПРОБЛЕМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ В КОНТЕКСТІ АДАПТАЦІЇ ДО ПРАВА ЄС

Анотація

В статті досліджується сучасний стан інвестиційного законодавства. Особлива увага приділяється порівняльно-правовому аналізу законодавства України про іноземні інвестиції з правом Європейського Союзу, з тим, щоб виявити проблеми і запропонувати шляхи їх вирішення задля ефективного залучення іноземних інвестицій в економіку України в період воєнного стану та в післявоєнний час. Стверджується, що запровадження в Україні власного механізму скринінгу прямих іноземних інвестицій є критично важливим для сталого функціонування економіки у воєнні та повоєнні часи, а також прогнозованим з огляду на триваючі процеси наближення українського законодавства до права Європейського Союзу. Однією з важливих складових державного регулювання інвестиційної діяльності як комплексу організаційних, економічних та правових заходів держави, спрямованих на поширення та активізацію інвестиційних процесів, є політика протекціонізму, спрямована на захист національного інвестиційного ринку. Її основними інструментами є підвищення митних тарифів на імпорт, оподаткування іноземних інвестицій, обмеження ввезення певних товарів. Ключовим елементом державної політики у сфері інвестицій є нормативно-правове регулювання. Обґрунтовано висновок про те, що господарське (економічне) законодавство, включаючи інвестиційне законодавство, потребує системного оновлення (модернізації), що забезпечить: упорядкованість господарської (економічної) діяльності на більш високому рівні; закладення підґрунтя для системного, послідовного, логічного розвитку законодавства щодо господарської (економічної) діяльності; досягнення взаємоузгодженості та стабільності дії правових норм, які регулюють відносини у сфері економіки; відповідність законодавства новітнім потребам економіки; спрощення пошуку суб’єктами правозастосування необхідного нормативного матеріалу; оптимальне поєднання державного регулювання і ринкової саморегуляції економіки; врахування і узгодження публічних та приватних інтересів в економічній сфері; досягнення єдності відповідної правозастосовної (в тому числі судової) практики; зменшення кількості економічних правопорушень, господарських спорів, які підлягають судовому розгляду, тощо.