Українська гетьманська держава в імперативах фіналу світової війни (1918 р.)

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.15407/uhj2024.04.051

Ключові слова:

Українська Держава, Німецька імперія, Перша світова війна, Четверний союз, Антанта, П. Скоропадський, Вільгельм ІІ, В. Ґренер, Е. Енно

Анотація

Мета полягає в дослідженні впливу завершення Першої світової війни на долю породженого центральноєвропейськими імперіями українського гетьманського державного проєкту. Визначення ролі прагматичних інтересів німецько-австрійських союзників, геополітичних планів країн Антанти і свідомісних візій П. Скоропадського у транзиті гетьманської держави від декларованої самостійності до відродження «великої Росії».

Методологічною основою є принципи історизму, науковості, проблемно-хронологічний метод та персоніфікації подій. Особлива увага приділена критичному аналізу історіографічних джерел, їх верифікації.

Наукова новизна полягає у системному висвітленні впливу глобальних чинників завершального етапу Великої війни на процеси національного державотворення, зокрема постання і крах Української Держави П. Скоропадського. Досліджуються причини мінливості політичних лояльностей її очільника, які призвели до відмови від самостійності України на користь відродження федеративної Росії.

Висновки. Створення й падіння гетьманської держави було детерміноване воєнно-політичними колізіями Першої світової. Жорстка прив’язка до одного з протиборчих блоків відвела їй роль сателіта. П. Скоропадський опинився у становищі добровільно-вимушеного германофіла, чия держава своїми продовольчо-сировинними ресурсами працювала на зміцнення обороноздатності Четверного союзу. Доводиться, що поширені у сучасній українській історіографії твердження про таємні зв’язки гетьмана з французами і британцями — лише конспірологічні версії. Крутий злам у перебігу Великої війни, нищівна поразка союзників гетьмана змусили П. Скоропадського шукати шляхів порятунку держави. Однак твердий курс Антанти на відродження Росії не залишив йому вибору. Проголошення федеративної грамоти було спричинено геополітичною ситуацією, радикалізацією соціалістичної опозиції, лідерством Добровольчої армії в об’єднаному антибільшовицькому фронті. Певну роль відіграла й дихотомна російсько-українська ментальність гетьмана, рософільський сегмент якої гальванізувався у критичній ситуації. Однак навіть гіпотетичні сподівання на збереження української державності були перекреслені наслідками Першої світової війни.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-11-11

Як цитувати

Пиріг, Р. (2024). Українська гетьманська держава в імперативах фіналу світової війни (1918 р.). Український історичний журнал, (4), 51–71. https://doi.org/10.15407/uhj2024.04.051

Номер

Розділ

Історичні студії. До 110-річчя початку Першої світової війни