"Книга збору милостині" за 1761—1764 рр. з архіву Ватопедського монастиря як джерело до історії українсько-афонських зв’язків у XVIII ст.

Анотація

Мета — на основі аналізу маловідомих архівних джерел та опублікованих матеріалів простежити існування зв’язків афонського Ватопедського монастиря з українським козацтвом у XVIII ст., розкрити їх значення в розбудові однієї з провідних афонських обителей, виявити роль української козацької старшини у ктиторській підтримці святогірських ченців.

Методологічні засади ґрунтуються на принципах історизму, наукової об’єктивності, системності, діалектичному підході до історичних явищ. Використано сукупність загальнонаукових, міждисциплінарних, спеціальних методів дослідження.

Наукова новизна. Введено в науковий обіг невідоме раніше джерело XVIII ст. з архіву Ватопедського монастиря на Афоні («Книга збору милостині» за 1761—1764 рр.), яке є важливим документом до історії українсько-афонських зв’язків у XVIII ст. У цьому рукописі ватопедські ченці фіксували всі отримані від представників козацтва та духовенства пожертви під час своїх подорожей землями Слобожанщини та Гетьманщини за 1761—1764 рр., завдяки чому вдається простежити географію мандрів афонітів українськими теренами, їхні контакти та отримані пожертви. Шляхом аналізу архівних та опублікованих матеріалів виявлено малознані аспекти ктиторської підтримки козацтвом афонських монастирів та, зокрема, вже зазначеної подорожі ватопедських ченців українськими землями, яка передувала листуванню ченців Ватопеда з кошовим отаманом Війська Запорозького П. Калнишевським та встановленню «ктиторського патронування» з боку Січі над Ватопедським монастирем і підтримки в розбудові святогірської богословської школи Афоніада, що діяла при цій обителі.

Висновки. Аналіз джерел засвідчує, що ктиторами, донаторами та жертводавцями афонських обителей у цей час нерідко виступали представники знатної козацької старшини, яка розглядала свою участь у підтримці афонських монастирів як неодмінний атрибут власного елітарного статусу в українському суспільстві XVIII ст. Проведений аналіз джерел засвідчує, що патріарша ставропігійна Ватопедська обитель на Афоні впродовж багатовікової історії мала тісні контакти в українських землях. Особливо активно такі взаємини проявилися у XVIII ст., коли козацтво долучилося до ктиторської підтримки цього одного з авторитетних афонських монастирів. Це, своєю чергою, сприяло як зміцненню контактів із центром православного чернецтва на Афоні, так і посиленню його популярності серед українського чернецтва та козацтва, забезпечуючи взаєм ний духовно-культурний обмін і вплив.