Микола Міхновський: уроки для нащадків
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2023.04.085Ключові слова:
Україна, українофільство, самостійність, федерація, асиміляція, мова, націоналізм, історичні урокиАнотація
Мета — розкрити зміст аналізу М. Міхновським російсько-українських відносин, а в їх контексті — форм і засобів боротьби українців за самостійність України.
Методологія ґрунтується на комбінації загальнонаукових, історичних та міждисциплінарних прийомів наукового пізнання.
Основні результати. Проаналізовано погляди М. Міхновського на характер відносин між Україною й Росією, розуміння ним перспектив боротьби українців за незалежність. Наголошено, що на початку ХХ ст. М. Міхновський закликав до радикального політичного та соціокультурного розриву з Росією й російським суспільством у цілому — єдино можливого шляху до збереження українців як окремої етнічної спільноти. Передбачалися різноманітні методи боротьби: культурно-просвітницькі, ідеологічні, воєнні, спрямовані на національну мобілізацію українців, перетворення їх на модерну націю, здатну вибороти незалежність. Водночас М. Міхновський виступав проти будь-яких угод із російськими політичними силами, котрі відмовлялися зважати на українські інтереси. Цим він і його послідовники виділялися серед діячів національного руху, чия політична програма обмежувалася вимогами національно-територіальної автономії України. Але саме опоненти М. Міхновського в 1917 р. повели Україну шляхом федерації з Росією, на демократичне переродження якої сподівалися. Та історія пішла іншим шляхом: наприкінці 1917 р. більшовицька Росія розгорнула війну проти України й окупувала більшу її частину. Наступного разу «вікно можливостей» для повного розриву з Росією відкрилося лише через століття у ході повномасштабної російської агресії проти України, яка почалася в лютому 2022 р. Як наслідок, цілком слушним, доречним і прийнятним виявився той формат відносин із Росією та її суспільством, який М. Міхновський запропонував українцям ще на початку ХХ ст. Подальших досліджень потребують етнонаціональні та соціально-психологічні зрушення в українському суспільстві за останнє століття, пов’язані з цими змінами.
Посилання
(2015). Profession de foi molodykh ukraintsiv. Symvol viry dlia molodykh ukraintsiv. Mykola Mikhnovskyi. Suspilno-ekonomichni tvory. Redkolehiia: Ihor Hyrych, Oleh Protsenko, Fedir Turchenko. Kyiv. [in Ukrainian].
(1994). Hrinchenko B. — Drahomanov M. Dialohy pro ukrainsku natsionalnu spravu. Kyiv. [in Ukrainian].
Koval, R., Yuzych, Yu. (2021). Mykola Mikhnovskyi. Spohady, svidchennia, dokumenty. Kyiv. [in Ukrainian].
Mykola Mikhnovskyi. (2015). Suspilno-ekonomichni tvory. Redkolehiia: Ihor Hyrych, Oleh Protsenko, Fedir Turchenko. Kyiv. [in Ukrainian].
Pritsak, O. (2015). Shcho take istoriia Ukrainy. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. 1. [in Ukrainian].
Smit, E. D. (2014). Natsionalizm. Teoriia, i deolohiia, istoriia. Kyiv. [in Ukrainian].
Zhabotinskij, V. (1992). O yazykakh i prochem. Izbrannoe. Ierusalim; S.-Petersburg. [in Russian].
Sosnovskyi. (1964). Dmytro Dontsov. Politychnyi portret. Niu-York; Toronto. [in Ukrainian].
Turchenko, F. H. (2020). Mykola Mikhnovskyi: “Odna yedyna, nerozdilna, vilna, samostiina Ukraina…”. Kyiv. [in Ukrainian].
(1994). Nevidomi dokumenty pro Mykolu Mikhnovskoho (Vstupna stattia. Pidhotovka dokumentiv do druku ta prymitky Serhiia Kvita). Ukrainski problemy. 2. [in Ukrainian].
(1997). Chetvertyi Universal Tsentralnoi Rady. 9 sichnia 1917 r. Ukrainska Tsentralna Rada. Dokumenty i materialy. 2. Kyiv. [in Ukrainian].
